Владимирський Михайло Федорович

ВЛАДИ́МИРСЬКИЙ Михайло Федорович (20. 02(04. 03). 1874, м. Арзамас, Росія — 02. 04. 1951, Москва) — радянський державний і партійний діяч. Навч. у Томському та Моск. університетах. У 1895 за участь у рев. русі був заарешт., виключений з університету і висланий до м. Нижній Новгород, звідки згодом емігрував до Німеччини, де у 1899–1902 навч. у Берлін. університеті. 1903 підтвердив диплом лікаря у Казан. університеті, від 1905 займався лікар. практикою у Москві. Брав участь у революції 1905–07, по завершенні якої емігрував вдруге. Працював у париз. групі більшовиків. Учасник Лютн. революції та більшов. перевороту 1917. За парт. відрядженням переїхав в Україну. Від 1923 — заступник голови РНК УСРР, від 1924 — секр. ЦК КП(б)У, нарком Робітн.-селян. інспекції України, голова Центр. контрол. комісії (ЦКК) КП(б)У. У 1925–27 — чл. ЦКК ВКП(б), чл. Президії ЦВК. Від 1950 — депутат ВР СРСР.

Завантажити статтю