ВЛАДИ́МИРСЬКИЙ-БУДА́НОВ Михайло Флегонтович (15(27). 05. 1838, с. Бороздіно Тульс. губ., Росія — 24. 03(06. 04). 1916, Київ, похов. у м-ку Березна, нині смт Менського р-ну Черніг. обл.) — історик права. Член-кореспондент С.-Петербур. АН (1903). Навч. у Тульс. та Київ. духов. академіях, закін. істор.-філол. факультет Університету св. Володимира у Києві (1864). У 1868 захистив магістер. дис. «Немецкое право в Польше и Литве», яка була ви­дана у С.-Петербурзі як моно­графія та від­знач. Уваров. премією С.-Петербур. АН (1869) і пере­ви­дана українською мовою в «Руській істор. б-ці НТШ» (Л., 1903, т. 23). Працював викл. Київ. гімназії та кадет. корпусу; 1869–70 — у закордон. від­ряджен­ні; 1870–74 — проф. Демидов. юрид. ліцею у м. Ярославль (Росія), де у 1874 за працю «Государство и народное образование Рос­сии ХVIII в.» отримав ступінь д-ра права; 1876–1915 — проф. Університету св. Володимира у Києві, водночас від 1882 — гол. ред. Київ. тимчас. комісії для роз­гляду давніх актів, від 1887 — голова Істор. товариства Нестора-літописця. Один із фундаторів Київ. істор.-юрид. школи. Наукові праці присвяч. історії права та соц.-екон. пита­н­ням історії України 13–18 ст., зокрема досліджував форми селян. землеволоді­н­ня і участь місц. населе­н­ня у залюднен­ні Прав­обереж. України. Упорядник пʼятитом. вид. «Архив Юго-Западной Рос­сии».