ВЛА́СНІ НА́ЗВИ (О́НІМИ) — слова або словосполуче­н­ня, які по­значають індивідуальні обʼєкти. На від­міну від загальних назв, які у своєму значен­ні обʼ­єд­нують ряд однотипних обʼєктів, В. н., навпаки, індивідуалізують найменований обʼєкт, вирізняють його з класу однотипних. Так, В. н. Дні­про і Київ виділяють на­звані гео­графічні реалії з ряду однорідних, по­значуваних від­повід­но загальними на­звами річка й місто. В. н. ви­вчає ономастика, або називництво. Серед В. н. роз­різняють: назви гео­графічних обʼєктів (топоніми), назви осіб (антропоніми), назви божеств, міфічних істот (теоніми, міфоніми), клички тварин (зооніми), назви організацій, виробничих та су­спільних обʼ­єд­нань (ергоніми), назви від­різків часу, подій (хрононіми), назви предметів матерiальної і духовної культури (хрематоніми). Сукупність усіх В. н. мови становить її ономастичний про­стір.