Власні назви (оніми)
Визначення і загальна характеристика
ВЛА́СНІ НА́ЗВИ (О́НІМИ) — слова або словосполучення, які позначають індивідуальні обʼєкти. На відміну від заг. назв, які у своєму значенні обʼєднують ряд однотип. обʼєктів, В. н., навпаки, індивідуалізують найменов. обʼєкт, вирізняють його з класу однотипних. Так, В. н. Дніпро і Київ виділяють названі геогр. реалії з ряду однорід., позначуваних відповідно заг. назвами річка й місто. В. н. вивчає ономастика, або називництво. Серед В. н. розрізняють: назви геогр. обʼєктів (топоніми), назви осіб (антропоніми), назви божеств, міфіч. істот (теоніми, міфоніми), клички тварин (зооніми), назви організацій, виробн. та сусп. обʼєднань (ергоніми), назви відрізків часу, подій (хрононіми), назви предметів матер. і духов. культури (хрематоніми). Сукупність усіх В. н. мови становить її ономаст. простір.
Літ.: Ономастика. 1966; Скрипник Л. Г., Дзятківська Н. П. Власні імена людей. 1966; Худаш М. Л. З історії української антропонімії. 1967; Питання сучасної ономастики. 1976; Словник гідронімів України. 1979; усі — Київ.
Л. Т. Масенко
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
