Властивість

Визначення і загальна характеристика

ВЛАСТИ́ВІСТЬ — філософська категорія, одна з основних в онтології; по­значає особливість обʼєкта, способу його буття, притаман­ну обʼєкту як самототожній цілісності, до­зволяє його ідентифікувати і від­різняти від інших обʼєктів або встановлювати його схожість (тотожність) з іншими обʼєктами. Категорія В. повʼязана з категоріями якості та кількості, сутності та явища; є способом ви­значе­н­ня їхнього змісту й ре­презентації. В. слід від­різняти від ознаки, яка виконує функцію певного знака, що спів­від­носиться з обʼєктом і вказує на те, чим є даний обʼєкт. Проте ознака як носій деякої інформації про обʼєкт для субʼєкта може бути фальсифікацією, імітувати певні В. Водночас В. повʼяз. із бу­т­тям обʼєкта, його ви­значеністю як даного предмета, невід­діл. від цієї ви­значеності. Будь-яка В. характеризує потенції обʼєкта, його можливості, які реалізуються (актуалізуються) через його взаємодію з ін. обʼєктами або через від­ноше­н­ня до них. Особливий онтол. смисл категорії В. повʼяз. із тим, що попри існува­н­ня поряд з інваріант., не­змін. В. для кожного обʼєкта є В. мінливі, тимчасові, але саме категорія В. до­зволяє ро­зуміти світ як універсум, у якому є впорядкованість, системність, раціональність, закономірність. В абсолютно плин. світі неможливі предмети, що мають певні В., а тому не існують і самі предмети, неможливі регулярність і закономірність. Про­блема В. дис­кутувалася у часи античності у звʼязку з роз­різне­н­ням атрибутів (необхід., сут­тєвих, невід­діл. В. предмета) і акциденцій (випадкових, мінливих, тимчасових В.), а також у середньовіч­чі і в Новий час у звʼязку з про­блемою суб­станцій і спів­від­ноше­н­ням суб­станції, її атрибутів та модусів (Тома Аквінський, Р. Декарт, Б. Спіноза, Т. Гоббс). Пита­н­ня про т. зв. первин­ні і вторин­ні якості набуло особл. ваги у 17 ст. Поділ на первин­ні і вторин­ні якості від­образив про­блему виявле­н­ня у предметах (обʼєктах) тих В., які не мають суто феномен. характеру, не повʼяз. із чут­тєвістю субʼєкта. Роз­різняють В. обʼєктів: реал. (емпіричних), логіко-концепт. (теоретичних) та уявних (створ. худож. чи реліг. фантазією). Наук. пі­зна­н­ня, ви­окремлюючи сфери наук. дослідж., виділяє від­повід­ні типи В., характерні для обʼєктів певної науки чи наук. дисципліни. Особл. значе­н­ня має виділе­н­ня В. класифікац., або якісних (дають можливість зарахувати обʼєкт до певного класу обʼєктів), В. порівняльних (до­зволяють ввести між обʼєктами від­ноше­н­ня порядку, порівняти за інтенсивністю) і В. кількісних (спів­від­носяться із поня­т­тям вимір. величини).

В. М. Свириденко

Завантажити статтю