Вовк Ірина Валентинівна

ВОВК Ірина Валентинівна (04. 09. 1963, м. Ялта, нині АР Крим) — поетеса, драматург, театральний критик. Член НСПУ (1994). Закін. Львівський університет (1986). Працювала н. с. у Львів. музеї історії релігії (від 1987) та в Інституті релігієзнавства при музеї (від 1997 — завідувач відділу етноміфології). Почала друкуватися 1983. Авторка публікацій і радіопередач про витоки укр. календар. та побут. обрядовості; низки статей про театр та сценаріїв свят; поет. зб. «Дзеркала» (1991), «Самоцвіти сокровення» (1997), «…І все ж — неопалима» (2000); переспіву польс. реліг. драми «Марія з Магдали» (1995; усі — Львів). У Львів. театрі «МЕТА» виконала ролі Дракона («Дракон» за однойм. п’єсою Ю. Винничука), Єльки («Собор» за однойм. романом О. Гончара) та ін. У творчості В. тяжіє до барок., класич. манери письма, динаміч. вірша, пластич. зорового малюнку. Досліджує пласт дохристиян. культури, міфологію Стародав. Світу, древніх слов’ян. На основі докум. матеріалів про українок-султанш Осман. імперії створила драму-феєрію «Епоха в’янучих троянд» (1996; у рукописі). Пише також для дітей. На Львів. телебаченні 2005 знято д/ф «Гідність. Ірина Вовк» (автор сценарію та реж. Д. Ткач).

Літ.: Лань О. «Терновий огонь» розпалив Ірину Вовк // Високий замок. 1997, 29 жовт.; Фітель О. Безмежжя жіночої душі // Львів. політехнік. 1997, 11 квіт.; Кривенко М. «І все ж — неопалима…». Поетеса одержимої тональності // Дзвін. 2005. № 2.

М. М. Ільницький

Рекомендована література

Лань О. «Терновий огонь» розпалив Ірину Вовк // Високий замок. 1997, 29 жовт.;
Фітель О. Безмежжя жіночої душі // Львів. політехнік. 1997, 11 квіт.;
Кривенко М. «І все ж — неопалима…». Поетеса одержимої тональності // Дзвін. 2005. № 2.