Вовкун Василь Володимирович
ВОВКУ́Н Василь Володимирович (16. 06. 1957, с. Мацошин Нестерів., нині Жовків. р-ну Львів. обл.) – актор, режисер-постановник, сценарист. Чоловік Л. Вовкун. Заслужений діяч мистецтв України (1998). Орден «За заслуги» 3-го (2005) та 2-го (2017) ступ. Закін. студію при Львів. драм. театрі ім. М. Заньковецької (1976), Київ. інститут театр. мистецтва (1981; кл. В. Зимньої). 1981–89 – актор Чернів. муз.-драм. театру ім. О. Кобилянської, 1989–94 – Київ. театру-студії «Будьмо!»; 1994–2003 – реж. Укр. центру культур. ініціатив Міністерства культури та мистецтв України; від 2003 – худож. кер. Держ. підприємства «Україна мистецька», одночасно від 1994 – мист. агенції «Арт-Велес». Працює в автентич., академіч. і молодіж. жанрах. Брав участь у проведенні низки всеукр. та міжнародних фестивалів і конкурсів; Днів укр. культури і мистецтва в Словаччині, Польщі, Франції, Німеччині, Молдові, Китаї; молодіж. заходів, альтернатив. концертів. Здійснив постановки: опери-ораторії І. Стравинського «Цар Едіп» (м. Славутич, 1996; Київ, 1998), шоу-містерії «Золоті ворота тисячоліть», 1999), муз. метаморфоз «Ті, що походять від сонця» (за В. Павликовським), мист. проекту «Незалежне мовчання» (2001), муз. проекту «“Воєнний реквієм” Б. Бріттена» (2004; усі – Київ); вечорів, присвяч. М. Грушевському, Т. Шевченкові, І. Котляревському, Є. Маланюку, О. Ольжичу, Б. Лятошинському, В. Чорноволу та ін. Синтет. постановки В. часто нагадують священнодійства, сповнені недомовленостей, зашифров. натяків і символів. Його творчості притаманний експерим. погляд у майбутнє через осмислення минулого і сьогодення. Автор п’єси «Поранкова душа» (Чц., 1988), а також кн. «Морозяне щастя» (К., 1991), «Фрески» (Л., 2001).
О. М. Івасюк
Людина 
