Корейська народно-демократична республіка

Визначення і загальна характеристика

КОРЕ́ЙСЬКА НАРО́ДНО-ДЕМОКРАТИ́ЧНА РЕСПУ́БЛІКА (КНДР; Чосон Мінджуджуий Інмін Конгхвагук) — держава у Східній Азії. Роз­таш. у пн. частині Корей. п-ова. На Пн. межує з Китаєм, на Пн. Сх. — з РФ, на Пд. — з Кореєю. На Сх. омивається Япон., на Зх. — Жовтим морями. Площа 120,54 тис. км². Насел. 24,7 млн осіб (2013): корейці — 99 %. Природ. приріст насел. 0,84 % (при рівні фертильності 2 дитини на одну жінку). Міське насел. складає 60,3 % (2011). За офіц. статисти­­кою, більша частина жит. є атеїс­­тами; ін. сповід­ують: шаманізм — 16 %, чхондоїзм — 13,5 %, буд­дизм — 4,5 %, християнство — 1,7 %. Держ. мова — корейська. Столи­­ця — Пхеньян (2,8 млн осіб, 2011). Найбільші міста (тис. осіб, 1996): Нампхо (731), Хамхин (710), Чхон­­джін (583). Адм. поділ: 9 провінцій і місто центр. під­­по­­рядкува­н­ня Пхеньян; особливий адм. статус мають торг.-екон. зона «Расон» (р-н центр. під­порядкува­н­ня), Кесон. і Кимґансан. спец. екон. зони, м. Нампхо. Держ. устрій — соціаліст. республіка. Глава держави — голова Комітету оборони Кім Чен Ин. Законодав. орган — однопалат. пар­­ламент (Верховне нар. зі­бра­н­ня). Грош. одиниця — вона. Член ООН.

Тер. сучас. КНДР була заселена ще в епоху палеоліту. Перша корей. держава Кочосон утвор. 2333 до н. е. У 108 р. до н. е. її захопив Китай. Згодом виник­­ли ранні племін­ні обʼ­єдн. Махан, Чінхан, Пьонхан, Когурьо, Окчо, Тонйє, які на поч. н. е. сформували 3 ран­ньофеодал. держави: Сілла, Пекче, Когурьо. Від 676 існувала Обʼ­єдн. Сілла. 918 засн. королівство Корьо, яке до 936 обʼ­єд­нало п-ів. У 13–14 ст. — під владою Монгол. держави, 1592–98 — Японії, 1627–36 — Китаю. Після япон.-китай. війни 1894–95 Корея потрапила під вплив, після рос.-япон. війни 1904– 05 — під протекторат Японії, яка 1910 анексувала тер. Корей. п-ова. Після поразки Японії у 2-й світ. війні за ріше­н­ням Ялтин. конф. (1945) п-ів поділено на зони: рад. (пн. частина) та амер. (пд. частина). Цей поділ мав тимчас. характер, були пла­­ни щодо обʼ­єдн. країни у майбутньому. У зонах впливу згодом засн. 2 уряди — комуніст. пн.-корей. та капіталіст. пд.-корей. 1947 ГА ООН прийняла ріше­н­ня про негайне проведе­н­ня заг. виборів з метою забезпече­н­ня обʼ­єд­на­н­ня та незалежності кра­­їни. СРСР рішуче ви­ступив проти ріше­н­ня ООН і від­мовився допустити її пред­ставників на Пн. п-ова. 15 серпня 1948 пд. частину Кореї проголошено Респ. Корея, а 9 вересня у пн. частині проголошено КНДР. Такий поділ не задовольнив жодну зі сторін. 1951–53 тривала Корей. війна. 27 липня 1953 під­­­писано Угоду про пере­мирʼя, за якою пн. та пд. зони роз­ділено воєн­но-демаркац. лінією, по обидві сторони якої проходить демілітариз. зона завширш­­ки 4 км. Офіц. ідеологія держави — ідея чучхе, яку її творці Кім Ір Сен та Кім Чен Ір ви­значили як філос. ідеологію, у центрі ува­­ги якої — людина. У липні 1972 під­писано сумісну заяву Пн. та Пд., у якій зафіксовано осн. прин­­ципи обʼ­єдн.: мирним шляхом, без зовн. під­тримки, на основі «великої нац. консолідації». Обʼ­єдн. країни у Пхеньяні мало від­бутися шляхом створе­н­ня конфедерації (Конфедеративна Демократ. Респ. Корея) за фор­­мулою «одна нація, одна держава — дві системи, два уряди». 1991 КНДР і Респ. Корея уклали Угоду про примире­н­ня, ненапад, спів­працю й обміни, 1992 прийняли Сумісну декларацію про денуклеаризацію Корей. п-ова. 13–15 червня 2000 у Пхеньяні від­бувся перший в історії між­корей. саміт. За його під­сумками голова Комітету оборони КНДР Кім Чен Ір і тодіш. президент Респ. Корея Кім Де Джун під­писали Сумісну декларацію Пн. і Пд., що нині роз­глядається як основополож. документ для обʼ­єдн. на довго­строкову пер­спективу.

У декларації наголошувалося, зокрема, на обʼ­єдн. країни «силами самої корейсь­­кої нації». 2–4 жовтня 2007 у Пхеньяні про­йшла 2-а між­корей. зу­стріч на вищому рівні, за під­сумками якої Кім Чен Ір і президент Респ. Корея Но Му Хьон під­писали Декларацію про роз­виток між­корей. від­носин, мир і процвіта­н­ня, що роз­вивала ідеї і принципи Суміс. декларації 2000. Характер. особливістю роз­витку політ. діалогу від­носин Пн. і Пд. залишається не­стабіль­­ність. Обсяг торгівлі між Пн. і Пд. 2007 склав бл. 1,5 млрд дол. США. Найбільшими проектами є Кимґансан. турист. зона, Кесон. пром. зона, зʼ­єд­на­н­ня залізниць й автомоб. доріг Пн. і Пд. на сх. і зх. узбереж­жі. Крім того, Пд. Корея надає КНДР значну екон. й гуманітарну під­тримку. 2007 Пхеньян отримав від Пд. Кореї 400 тис. т рису на кредит. основі.

Тер. КНДР пере­важно гориста. Найвища точка — г. Пектусан (2744 м над р. м.). На Пд. Зх. — родючі рівнини. Майже вся тер. на Зх. країни зайнята с.-г. угі­д­дями. Клімат здебільшого континентал., із холод., сухою зимою та спекот., вологим літом. Середня температура січня –8 °С, липня — +24 °С. Середньорічна кіль­­кість опадів понад 900 мм (випадають пере­важно улітку й під час мусонів). Найбільші річки: Амнок­кан (Ялуцзян), Туманган, Тедонган. Поширені широколис­­тяні та хвойні ліси. Тварин. світ: леопард, тигр, олень, ведмідь, вовк, журавель, чапля, орел, бекас. Природні ресурси: свинець, ртуть, уран, фосфати, апа­­тити, вольфрам, буре та камʼя­­не вугі­л­ля, цинк, графіт, залізна і марганцева руди, мідь, золото, сірчаний та залізний колче­дан, сіль, флюорит. КНДР має найізольованішу у світі економіку. Не­стача палива та техніки для цивіл. вжитку, капітало­вкладень у галузі промисловості (окрім воєн­ної) мають негативні наслідки для економіки країни. Від серед. 1990-х рр. країна офіційно ви­знала існува­н­ня голоду, було від­крито до­ступ світ. благодій. організаціям. За офіц. даними комуніст. сторони, 1995 від голоду загинуло 220 тис. жит., за ін. неофіц. під­рахунками чис­­ло померлих на­ближається до 2 млн. Екон. під­тримку КНДР на­­дають США, ЄС та Пд. Корея. Оскільки від поч. 1960-х рр. КНДР не публікує внутр. статистики, для оцінюва­н­ня екон. потенціалу країни доводиться керуватися зовн. екс­перт. оцінками. Від­о­­мо, що у докриз. 2007 зовн. борг КНДР становив бл. 18 млрд дол. США. ВВП складає 44,5 млрд дол. США, у роз­рахунку на особу — 1800 дол. США (2011). Однак система роз­рахунку ВВП КНДР пд.-корей. та ін. фахівцями залишає великий про­стір для критики: з обʼєктив. причин важко хоча б при­близно роз­ра­­хувати вартість тих чи ін. товарів і послуг, вироблених у КНДР, в дол. США. Від­повід­но, «напів­офіційні» дані про ВВП можуть бути завищені як мінімум в 2–3 рази. Спроби екон. реформ, зроблені 2002 при Кім Чен Ірі, були спрямов. на скасува­н­ня картк. системи і роз­шире­н­ня ринк. від­носин. Зважаючи на опір в уряді країни, незабаром реформи були фактично згорнуті. Нині велика частина під­приємств КНДР пере­буває у тяжкому становищі, а заробітна плата на деяких з них виплачується виключно виробленою продукцією. У КНДР не­значна частина насел. має власний автомобіль, пере­важно через те, що у цій ізольов. країні є багато про­блем із по­стача­н­ням нафти. Основні галузі промисловості: воєн­на, маш.-буд., енергет. (однак у країні під­тримується режим жорсткої економії електро­енергії), хім., гірн. (видобуток залізної руди, вугі­л­ля, графіту, магнезиту, цинку, міді, свинцю, дорогоцін. металів), металургія, текс­тил., харчова. КНДР сут­тєво залежить від екс­порту енергоносіїв (у країні практично не роз­винені вугіл. та нафтопереробна промисловості).

С.-г. угі­д­дя за­ймають 18,7 % тер. країни. Структура с. господарства: ви­­рощува­н­ня рису, кукурудзи, пше­­ниці, ячменю, проса, сої, тютюну, картоплі, овочів та фруктів. Також роз­винені свинарство, скотарство, птахівництво, ри­­баль­­ство та шовківництво. У горах Кимґансан є поклади алмазів. Екс­портує мінерали, металург. продукцію, вироби різного вжитку, зброю та боє­припаси, текс­тиль, риболовне прила­д­дя; осн. партнери: Китай — 45,6 %, Пд. Корея — 20,2 %, Японія — 12,9 %. Імпортує паливо, вугі­л­ля, машини та механізми, текс­тиль, зерн. культури; осн. парт­­нери: Китай — 32,9 %, Таїланд — 10,7 %, Японія — 4,8 %. У КНДР — 22 університети. Між­нар. аеропорт — Пхеньян; осн. мор. порти: Вонсан, Чхонджін, Нампхо. Культура КНДР під­порядк. державі. У країні знімають кінофіль­­ми у стилі «соціалістичного реалізму з корейським від­тінком». Внаслідок політ. ізоляції туризм слабороз­винений, проте грома­­дянам ін. країн вʼїзд не заборонений. Від­носини між 2-ма корей. державами далекі від друж­­ніх, що гальмує роз­виток багатьох політ. і соц.-екон. процесів, зокрема й туризму. У КНДР туристів приваблює нео­сталін. атмо­сфера, будівлі, комуніст. спосіб життя. При­їжджають сю­­ди здебільшого китайці, для яких працюють спец. казино (у Китаї, крім Макао, казино заборонені). Китайців також приваблюють дешеві, порівняно з китай., товари. Якщо до країни хоче потрапити громадянин Пд. Кореї, йому потрібно отримати до­звіл від посольств КНДР і Пд. Кореї (для громадян ін. держав потрібний лише до­звіл посольст­­ва КНДР). Громадянам України отримувати візи не потрібно. Серед турист. обʼєктів — згаслий вулкан Пектусан і нац. парк «Моранбон» — найважливіші па­­мʼятки природи, а також резе­рвати Дапдонг, Хвангай, Хвангпо, Янгам. У столиці — залишки давніх фортеч. мурів, гарматна вежа Ильмільде, монум. брама Тедонмун, усипальниці 1 ст. до н. е., буд­дій. храми, Центр. істор. музей нац.-визв. боротьби, Музей Вітчизн. війни та художня галерея. У Кесоні (столи­­ця держави Корьо, 10–14 ст.) — усипальниці перших її правителів. Є низка меморіалів, повʼяз. із культом особи Кім Ір Сена та його сина.

Дипломат. і консул. пред­ставництва України та КНДР від­сутні. КНДР ви­знала незалежність України 26 грудня 1991, дипломат. від­носини між державами встановлено 9 січня 1992.

Літ.: Иргебаев А. Т., Тимонин А. А. КНДР: Справоч. Москва, 1988.

О. О. Бейдик

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю