Біологічне різноманіття

Визначення і загальна характеристика

БІО­ЛОГІ́ЧНЕ РІЗНОМАНІ́­Т­ТЯ  — різномані­т­тя органічного світу нашої планети, що є результатом тривалого еволюційного процесу. Ви­значе­н­ня поня­т­тя «Б. р.» принципово важливе як для роз­витку екол. теорії, так і для практ. дій щодо збереже­н­ня довкі­л­ля. Остан­нє повʼязане з тим, що це поня­т­тя є базовим для всього природо­охорон. напряму, універсальним, і його за­стосува­н­ня на практиці ви­значає обсяг обʼєктів охорони. Чітке ви­значе­н­ня Б. р. — від­правний теор. пункт досягне­н­ня гол. мети Конвенції з Б. р., прийнятої 1992 у Ріо-де-Жанейро на Конф. ООН з довкі­л­ля та роз­витку людства у 21 ст. У 1-й стат­ті Конвенції говориться, що її метою є «збереже­н­ня біо­логічного різномані­т­тя, стійке викори­ста­н­ня його компонентів і спільне одержа­н­ня на справедливій та рівній основі вигід, повʼязаних з викори­ста­н­ням генетичних ресурсів...». У 2-й стат­ті Конвенції Б. р. ви­значено як «варіабельність живих організмів з усіх джерел, включаючи, серед інших, наземні, морські та ін. водні екосистеми й екологічні комплекси, частиною яких вони є; це поня­т­тя охоплює різномані­т­тя в межах виду, між видами та різномані­т­тя екосистем». Поня­т­тя «Б. р.», ви­значене в Конвенції через варіабельність, сукупність, типологію з додава­н­ням обмеженого чи повнішого пере­ліку жит­тєвих форм, на думку деяких дослідників, не від­повід­ає вимогам універсальності, оскільки охоплює лише частину всієї кількості обʼєктів, які належать до Б. р., ви­значене не через рід і видову від­мін­ність і не має її критеріїв. Тому пропонується таке ви­значе­н­ня: Б. р. є сукупністю типів від­мін­ностей обʼєктів будь-якого простору (території, акваторії, планети), що виявляються на під­ставі обраної міри. Залежно від неї (ознаки, за якими обʼєкти роз­різняють) Б. р. за кількістю та обсягом одиниць регіону або Земної кулі може істотно змінюватися до нескінчен­ності. Взагалі роз­різняють таксономічне та типологічне різномані­т­тя, найменшою базовою одиницею якого є особина, котра, на від­міну від молекулярних, клітин­них, тканин­них та ін. рівнів, здатна до само­стійного існува­н­ня, самовід­новле­н­ня й при­стосува­н­ня. Вона є носієм й ін. форм Б. р., а саме: базового рівня виду з нижчими рівнями — популяційним та генетичним і рівнем надвид. таксонів (роду, родини тощо). Типологічне, або нефілетичне, Б. р. є обʼ­єд­на­н­ням особин не за родин. ознаками, а за геогр., екол., функціон. тощо. Третьою осн. групою Б. р. є біо­хорологічне, тобто різномані­т­тя природ. тер. за сполуче­н­ням організмів. Базовими рівнями його є ценотичний (рівень угруповань), флористичний (рівень елементар. флори), фауністичний (рівень фауніст. комплексу); вищими — ієрархія одиниць біо­геогр. ра­йонува­н­ня (р-н, округ, провінція тощо). Виділяють і ландшафтне різномані­т­тя, базовим рівнем якого є фація з вищими ієрархіч. рівнями — ур­очище, р-н, обл., провінція, зона, країна. Б. р. є суто динаміч. системою, тому треба роз­різняти й функціон. різномані­т­тя. Функціон. лінія — це системи трофіч., топіч., фабрич. тощо звʼязаних між собою та з фіз. середовищем існува­н­ня сукупностей особин і популяцій, котрі утворюють функціон. єд­ність. Баз. рівнем тут є екосистема, яка має у своєму складі під­системи біо­тич. та абіо­тич. компонентів, а її елементами є консорція та екопопуляція. Осн. функцією екосистеми є по­стій. біо­ген. кругообіг речовин, що забезпечується пере­несе­н­ням транс­формов. енергії та інформації по трофіч. ланцюгах. Екосистема є елементарною функціон. одиницею біо­сфери. Баз. рівню від­повід­ає елементарна екосистема, яка складається з набору консорцій одного типу або їх комплексу. На­ступ. рівнем є макроекосистема — комплекс елементар. екосистем. Далі — макроекосистема 2-го порядку, яка складається з комплексу макроекосистем 1-го порядку, і т. д. — до біо­сфери. Отже, Б. р. має дивергент. тип організації, від його баз. рівнів від­ходять похідні рівні, які з від­дале­н­ням усе менше й менше повʼязані між собою, а ще менше з баз. рівнями, і складають усі разом динамічну ієрарх. систему, що пере­ходить циклічно від одного стану до іншого. В основі виділе­н­ня дивергент. ряду рівнів лежать від­мін­ності в системотвірному факторі, а базового та похідних — у ступені його проявле­н­ня. Всі дивергентні ієрарх. ряди рівнів по­єд­нані між собою числен. звʼязками ін. типу порівняно з тим, що їх організовує, утворюючи без­перервну мережу взаємодій.

Літ.: Шеляг-Сосонко Ю. Р., Жижин М. П. Парадигма сучасної созології // УБОЖ. 1993. Т. 50, № 1; Global biodiversity assessment. Cambridge, 1995; Шеляг-Сосонко Ю. Р., Емельянов И. Г. Экологические аспекты концепции биоразнообразия // Екологія та ноо­сферологія. 1997. Т. 3, № 1–2; Емельянов И. Г. Разнообразие и его роль в функциональной устойчивости и эволюции экосистем. К., 1999; Гродзинський Д. М. та ін. Про­блеми збереже­н­ня та від­новле­н­ня біо­різномані­т­тя в Україні. К., 2001.

Ю. Р. Шеляг-Сосонко, І. Г. Ємельянов

Завантажити статтю