БІОТИ́П (від біо… та тип) — група особин популяції того чи іншого виду, які характеризуються тотожним фенотипом (при цьому їхня генетична ідентичність не завжди є обовʼязковою) та від­різняються від інших особин деякими особливостями способу життя чи поведінкою, але не мають різких морфологічних від­мін­ностей. Термін «біо­тип» за­пропонував данський генетик В. Йоган­нсен (1903) для по­значе­н­ня сукупності особин з тотожними спадковими ознаками. Він вважав гомозиготний біо­тип у рослин, що самозапилюються, елементарною структурною одиницею популяції. В. Сукачов називав біо­тип клони рослин, одержані шляхом багаторазового черешкува­н­ня коренів рослин або ж діле­н­ня одного куща. В популяціях панміктичних видів організмів біо­тип можна одержати послідовним добором із подальшою ізоляцією нащадків і за допомогою інбридингу. В 20–30-х роках 20 столі­т­тя багато біо­логів вважали, що вид складається з сукупності біо­типів, а, отже, біо­тип є найменшою таксономічною категорією. Не варто термін «біо­тип» плутати з терміном «жит­тєва форма», хоч їх часом у літературних джерелах наводять як синоніми. У цих випадках «біо­логічним типом» (не скорочуючи до слова «біо­тип»), або жит­тєвою формою (біо­морфою, екоморфою чи екобіо­морфою), називають великі групи організмів, до складу яких входить багато видів (іноді навіть із різних таксономічних груп) і які характеризуються подібними при­стосува­н­нями до певних умов існува­н­ня. До біо­логічних типів у цьому ро­зумін­ні від­носять, напр., групу під­земних риючих ссавців або групу ефемерних рослин пустелі тощо, формува­н­ня адаптивних ознак яких від­бувається в процесі конвергентної еволюції.