Біпатриди

БІПАТРИ́ДИ (лат. bi.., від bis — двічі та грец. πατρίς (πατρίδυς) — батьківщина) — особи, які є громадянами двох або більше країн (по­двійне громадянство, біпатризм). Б. інколи називають біполідами. З по­гляду права, біпатризм є конкрет. випадком широкого кола явищ багато­громадянства, оскільки існують прав. під­стави для особи бути громадянином кількох країн. По­двійне громадянство може надаватися в таких випадках: народже­н­ня дитини від громадян держави, де при ви­значен­ні громадянства за­стосовується принцип «права крові»; народже­н­ня дитини на території, де за­стосовується принцип «права ґрунту»; шлюб жінки з іноземцем, коли за законодавством її країни вона не по­збавляється громадянства, а законодавство країни чоловіка автоматично дає своє громадянство; зміна громадянства у випадку натуралізації, якщо на це від­сутня попередня згода держави, громадянином якої він був до натуралізації. Для роз­винених зх. держав біпатризм є звичай. явищем і не породжує сер­йоз. про­блем. Після утворе­н­ня ЄС традиц. уявле­н­ня про громадянство певною мірою стало втрачати свій сенс, як і функції держ. кордонів, та й взагалі уявле­н­ня про нац. державу як від­носно ізольов. етносоц. субʼєкт між­нар. права. На від­міну від Європи, в пост­радян. країнах про­блема Б. є досить актуал., оскільки за умов рад. екс­перименту щодо «великого пере­селе­н­ня народів» багато людей опинилося за межами своїх етніч. територій. У державах СНД про­блема біпатризму нерідко виходить за межі суто прав. питань і пере­творюється на активну «карту» внутр. та зовн. політики. Залежно від реал. об­ставин і політ. конʼюнктури кожна з цих держав по-різному вирішує пита­н­ня про по­двійне громадянство. Росія впроваджує його як норму, Литва заперечує його як заг. правило, але допускає в окремих випадках як виняток, Киргиз­стан не ви­знає зовсім. В Україні ін­ститут по­двій. громадянства не за­проваджено.