Бірюкович Валентина Дмитрівна

БІРЮКО́ВИЧ Валентина Дмитрівна (29. 01. 1946, Київ — 13. 12. 2018, м. Ірпінь, нині Бучанського р-ну Київської обл.) — живописець. Член НСХУ (1994). Навч. у Київ. училищі приклад. мистецтва (1963), закін. Київ. інж.-буд. ін­ститут (1969). 1969–78 працювала архітектором у Респ. ре­ставрац. майстернях (нині «Укр­проектре­ставрація»). Виконувала проекти ре­ставрації памʼяток архітектури. Згодом почала малювати ікони, від­новивши давні традиції цього виду мистецтва в Україні. Б. писала на дошках, яєчною темперою на левкасі (ікони «Благовіще­н­ня», 1999; «Свята Іоан­на Орлеанська», 1997; «Адам і Єва», 1996). Осн. ознакою ікон Б. є їхня яскрава нац. спрямованість як у виборі сюжетів («Покрова», 1995; «Христос Вино­градар», 1996) та образів святих, що уславилися на землях України («Св. Борис та Гліб», 1994; «Св. Володимир та Ольга», 1996), так і у звернен­ні до традицій укр. малярства доби бароко. Звідси — декоративність, насиченість колірних сполучень, міцна, обʼємно-живописна форма. Витончену техніку доповнюють рельєфне тисне­н­ня орнаментал. тла, широке вжива­н­ня золота, усталена символіка кольорів («Нерукотворний Спас», 1988; «Різдво Христове», 1989; «Деісус», 1996; «Богородиця», 1997). Ідучи за традицією іконопису козац.-геть­ман. доби, Б. вводить в сюжет зображе­н­ня політ. та реліг. діячів, що виборювали незалежність України («Се ми, Господи», 1991). Брала участь у ви­ставках від 1990. Персон. ви­ставки ікон Б. від­булися у Львові (1990), Києві (1991, 1993, 1999, 2000, 2001), Оденсе (Данія), Тулузі (Франція; обидві — 1992), Флоренції (Італія, 1993), Мілані (Італія, 1994). Б. брала участь у числен. між­нар. ви­ставках — у Всесвіт. ви­ставці реліг. мистецтва у Помпеях (Італія, 1993, 1994), Нью-Йорку (США, 1996), Маґдебурзі (Німеч­чина, 1999), Будапешті (Угорщина, 2002). Вона роз­писала іконостаси у храмах Франції (1991–92), Польщі (1996–98).

Завантажити статтю