Бірюкович Петро Вікторович

БІРЮКО́ВИЧ Петро Вікторович (17(30). 06. 1909, с. Капустинці, нині Липоводолин. р-ну Сум. обл. — 28. 06. 1985, Київ) — психіатр-психоневролог. Доктор медичних наук (1961), професор (1966). Учасник 2-ї світової війни, бо­йові нагороди. Закін. Харків. мед. ін­ститут (1936). Працював н. с. Укр. психоневрол. ін­ституту (Харків, 1940–41); від 1946 — в Ін­ституті фізіології АН УРСР: м. н. с., ст. н. с., завідувач від­ділу психіатрії і патології вищої нерв. діяльності (1951–78), ст. н. с.-консультант (1971–85). За сумісн. 1951–54 — асистент кафедри вищої нерв. діяльності у Київ. ін­ституті вдосконале­н­ня лікарів. Наукові дослідже­н­ня в галузі психіатрії й патології вищої нерв. діяльності: патофізіологія дефекту в деяких псих. захворюва­н­нях, патофізіологія афектив. станів, ендокрин­ні поруше­н­ня при ендоген. психозах, вплив антиде­пресив. фармакол. речовин на церебрал. і соматичні процеси у психічно хворих, патоген. вплив ро­зумового пере­напруже­н­ня і пере­втоми. Досліджував патофізіол. механізми де­пресив. станів, шизофренії, епілепсії. Був головою Укр. респ. комісії «Осн. псих. захворюва­н­ня».