Бішофіт

БІШОФІ́Т — мінерал класу галогенідів. Назва походить від імені нім. вченого Ґ. Бішофа. MgCl₂ • 6H₂O. Інколи вміщує домішок Br (до 1 %) — у сполуці MgBr₂. Сингонія моноклін­на. Кри­сталічна структура субмолекулярна: в її основі — індивідуалізовані молекулоподібні групи Mg(H₂O)Cl₂. Форма кри­сталів коротко­призматична і голчаста. Агрегати: землисті, листуваті, волокнисті. Характерні вторин­ні двійники ковза­н­ня. Без­барвний або білого кольору. Інколи має червоний колір за рахунок забарвле­н­ня роз­порошеним (тонкодис­персним) гематитом. Блиск скляний або матовий. Крихкий. Твердість 1–2. Щільність бл. 1,6. Питома вага 1,59. Над­звичайно гігро­скопічний і роз­пливається на повітрі. Утворюється як кінц. продукт при всихан­ні ропи. Стійкий тільки в посушливий період року чи в засушливих умовах. Добре роз­чин­ний у воді та спирті. Смак гіркий, різкий. Походже­н­ня осадове та хемоген­не, виявлений також у вулканіч. екзгаляціях вулкана Везувій. За сучас. умов Б. формується в ропі солоного оз. Сакське в Криму. Родовища Б. поширені в соляних діапірах Дні­пров.-Донец. западини, що на лів­обереж­жі Дні­пра, до­статньо ви­вчені й під­готовлені до видобутку з надр свердловин. способом. Використовується як сировина на металічний магній та його сполуки, для виготовле­н­ня магнезіал. цементу, для просочува­н­ня деревини. В умовах сучас. технологій Б. набуває дедалі ширшого викори­ста­н­ня в медицині, особливо в лікув. (бальнеолог.) напрямах.

Завантажити статтю