Блозовський Михайло

Визначення і загальна характеристика

БЛОЗО́ВСЬКИЙ Михайло (03. 08. 1902, с. Заріч­чя, нині у складі м. Золочів Львів, обл. — 02. 04. 1949, с. Сможе, ни­ні Сколів, р-ну Львів, обл.) — цер­ковний діяч УГКЦ. Віце-канцлер Митрополичої консисторії (1931–32) та духівник Малої семінарії у Львові. 1941–43 був свяще­ником у с. Красне Золочів. р-ну, 1943–45- у с. Сможе. 21–22 чер­вня 1939 польс. Бережан. окруж. суд на виїзній сесії в Рогатині покарав його шестимісяч. ув’яз­ненням «за українізацію прізвищ», насправді ж — за категоричну відмову перекручувати їх на до­году завойовникам. На той час був священиком у с. Чесники, нині Рогатин. р-ну Івано-Фр. обл. Поділяв державниц. погляди й активно підтримував нац.-визв. боротьбу ОУН–УПА. Вже під час військ. вишколів Укр. нар. само­оборони у с. Хітар тодішнього Слав. р-ну Дрогоб. обл. (нині Сколів. р-ну Львів. обл.) духов­но готував добровольців до за­тяжної боротьби проти окупан­тів. Після заборони УГКЦ 1946 перейшов у підпілля. Працював у Слав. рай. проводі ОУН. Зби­рав відомості про полеглих чле­нів цієї Організації, стрільців і стар­шин УПА, самооборон. кущо­вих відділів і складав їхні жит­тєписи. Був коректором, а від­так і керівника тех. ланки дру­карні ім. Лопатинського в Стрию, що діяла при Гол. осередку пропаганди та інформації ОУН. Загинув у бою. Похов. у ве­ликій могилі укр. повстанців в с-щі Славське (нині смт Ско­лів. р-ну).

Завантажити статтю