Блозовський Михайло

БЛОЗО́ВСЬКИЙ Михайло (03. 08. 1902, с. Заріч­чя, нині у складі м. Золочів Львів, обл. — 02. 04. 1949, с. Сможе, ни­ні Сколів, р-ну Львів, обл.) — цер­ковний діяч УГКЦ. Віце-канцлер Митрополичої консисторії (1931–32) та духівник Малої семінарії у Львові. 1941–43 був свяще­ником у с. Красне Золочів. р-ну, 1943–45- у с. Сможе. 21–22 чер­вня 1939 польс. Бережан. окруж. суд на виїзній сесії в Рогатині покарав його шестимісяч. увʼяз­не­н­ням «за українізацію прі­звищ», на­справді ж — за категоричну від­мову пере­кручувати їх на до­году заво­йовникам. На той час був священиком у с. Чесники, нині Рогатин. р-ну Івано-Фр. обл. Поділяв державниц. по­гляди й активно під­тримував нац.-визв. боротьбу ОУН–УПА. Вже під час військ. ви­школів Укр. нар. само­­оборони у с. Хітар тодішнього Слав. р-ну Дрогоб. обл. (нині Сколів. р-ну Львів. обл.) духов­но готував добровольців до за­тяжної боротьби проти окупан­тів. Після заборони УГКЦ 1946 пере­йшов у під­пі­л­ля. Працював у Слав. рай. проводі ОУН. Зби­рав ві­домості про полеглих чле­нів цієї Організації, стрільців і стар­шин УПА, само­оборон. кущо­вих від­ділів і складав їхні жит­тєписи. Був коректором, а від­­так і керівника тех. ланки дру­карні ім. Лопатинського в Стрию, що діяла при Гол. осередку пропаганди та інформації ОУН. Загинув у бою. Похов. у ве­ликій могилі укр. пов­станців в с-щі Славське (нині смт Ско­лів. р-ну).