Блохін Олег Володимирович

БЛОХІ́Н Олег Володимирович (05. 11. 1952, Київ) — футболіст (фор­вард), тренер. Заслужений майстер спорту СРСР (1975). Заслужений тренер України (2005). Народний депутат України (1998–2002, від 2002). Повний кавалер ордена «За заслуги» (2002, 2004, 2011). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го (2006), 4-го (2012), 3-го (2015) та 2-го (2020) ступенів. Відзнака Президента України «Національна легенда України» (2021). Закін. Київський інститут фізичної культури (1976), навч. на факультеті міжнар. відносин Київ. університету (4 курси). У 1969–88 грав за футбол. клуб «Динамо» (Київ), 1988–89 - «Форвертс» (м. Штайр, Австрія), 1989–90 — «Аріс» (м. Лімасол, Кіпр). У 1990–2002 працював тренером грец. команд «Олімпіакос» (Пірей), «Іонікос» (Афіни), ПАОК (Салоніки) та АЕК (Афіни). Під його керівництвом команда «Олімпіакос» ставала срібний призером чемпіонатів Греції (1991, 1992) та володарем Кубка Греції (1992). Президент Міжнар. благодій. фонду ім. О. Блохіна (Київ, від 1994). Бронзовий призер 20-х і 21-х Олімпійських ігор (Мюнхен, 1972; Мон­реаль, 1976), срібний призер чем­піонату Європи (1988) у складі збірної СРСР. Володар Кубка володарів Кубків європ. країн (1975, 1986), Суперкубка (1975), 7-раз. чемпіон СРСР (1974, 1975, 1977, 1980, 1981, 1985, 1986) і 5-раз. володар Кубка СРСР (1974, 1978, 1982, 1985, 1987) у складі київ. «Динамо». Найкращий футболіст Європи 1975 — володар «Золотого м’я­ча», найкращий бомбардир чем­піонатів СРСР (1972–75, 1977), найкращий футболіст СРСР (1973–75). У чемпіонатах СРСР провів 432 матчі, забив 211 м’я­чів (рекорд), за збірну СРСР — 109 матчів, забив 39 м’ячів (ре­корд). У списках «33-х найкра­щих» — 15 разів підряд (13 разів — перший, рекорд). Тренери — А. Леонідов, В. Лобановський. Член Всеукр. об’єдн. «Громада» (1998–99), фракції «Батьківщи­на» (1999–2001), фракції КПУ (від 2002). Член Комітету ВР Укра­їни з питань молодіж. політики, фізичної культури й спорту (1998–2002), голова підкомітету Комітету ВР України з питань молодіж. політики, фізичної культури, спорту і туризму (від 2002). Гол. тренер Нац. збірної команди України з фут­болу (2003–07). Під його керівництвом збірна вперше в своїй історії успішно пройшла відбірковий етап чемпіонату світу з футболу 2006 у Німеччині, а на турнірі дійшла до чвертьфіналу. Автор кн. «Гол, который я не забил: По­весть о футболе» (К., 1981), ра­зом з Д. Аркадьєвим видав кн. «Право на гол» (Москва, 1984) та «Футбол на всю жизнь: Докум. повесть» (К., 1988), а та­кож із І. Засєдою повість «Экза­менует футбол» (К., 1986).

Літ.: Филатов Л. Все — на лице: (Об О. Блохине) // Юность. 1984. № 10; Браницький В. Найяскравіший у су­зір’ї // Молода гвардія. 1987, 4 січ.; Крикун Ю., Крутогрудова Е, Шевчен­ко В. Олег Блохин: Жизнь без черно­виков. К., 2002.

О. В. Савченко

Рекомендована література

1. Филатов Л. Все — на лице: (Об О. Блохине) // Юность. 1984. № 10;
   Google ScholarInternet
2. Браницький В. Найяскравіший у су­зір’ї // Молода гвардія. 1987, 4 січ.;
   Google ScholarInternet
3. Крикун Ю., Крутогрудова Е, Шевчен­ко В. Олег Блохин: Жизнь без черно­виков. К., 2002.
   Google ScholarInternet

завантажити статтю