Блохінцев Дмитро Іванович

БЛОХІ́НЦЕВ Дмитро Іванович (29. 12. 1907(11. 01. 1908), Москва — 27. 01. 1979, там само) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1935), професор (1935). Член-кореспондент АН УРСР (1935) та АН СРСР (1958). Сталін. (1952) та Ленін. (1957) премії, Державна премія СРСР (1971). Держ. на­городи СРСР. Орден Кирила і Мефодія 1-го ступеня (Болгарія). Закін. Моск. університет (1930), де й працював від 1936: проф., завідувач кафедри теор. ядер, фізики. Водно­час 1931 — 47 — у Фіз. інституті AH CPCР 1950–56 — директор лаб. у м. Обнінськ (РФ), на базі якої органі­зував і очолював (до 1965) Фіз.-енергет. інститут, одночасно дир. Об’єдн. інституту ядер. дослідж. (м. Дубна, РФ), від 1965 — лаб. теор. фізики. Президент Міжнар. союзу чистої і приклад. фізики (1963-69). Наукові праці присвяч. теорії твердого тіла, фізиці на­півпровідників, оптиці, акустиці, квант. механіці, ядер. фізиці, теорії ядер. реакторів. 1944 розробив теорію звук. явищ у неоднорід. рухомому середо­вищі; теорію ефекту Штарка в сильному змін. полі; дослідив нелінійні ефекти. Керував про­ектуванням і спорудженням першої АЕС (1954), а також (ра­зом з О. Лейпунським) розроб­ленням проекту 1-го в Європі реактора на швидких нейтро­нах із рідинно-метал. теплоносі­єм. Спроектував швидкі реакто­ри ІБР-1 та ІБР-2. Запропонував ідею флуктуації спільності ядер. речовини (1957), розробив тео­рію утримання ультрахолод, нейтронів.

Завантажити статтю