БЛУМЕНФЕ́ЛЬД Фелікс Михайлович (07(19). 04. 1868, с. Ковалівка, нині Микол. р-ну Микол. обл — 21. 01. 1931, Москва) — піаніст, диригент, ком­позитор, педагог. Брат С. Блу­менфельда. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1927). Закін. С.-Петербур. консерваторію (1885; кл. фортепіано Ф. Штейна, компо­зиції — М. Римського-Корсакова), де від­тоді викладав. Від 1895 — концерт­мейстер, 1898–1911 — диригент Маріїн. театру в С.-Петер­бурзі, одночасно проф. С.-Петербур. (1897–1905, 1911–18), Київ. (1920–22, одночасно дир.), Моск. (1922–31) консерваторій. Серед опер, по­становок: «Бо­рис Годунов» М. Мусоргського в ред. М. Римського-Корсако­ва (1904 — вперше на сцені Маріїн. театру, 1908 — з участю Ф. Шаляпіна, і. Алчевського, Д. Смирнова в Парижі), «Трі­стан та Ізольда» Р. Ваґнера (1899), «Нерон» А. Рубінштейна (1902), «Сказа­н­ня про невидимий град Кітеж» М. Римського-Корсакова(1907; усі — 1-е викона­н­ня) та ін. Ви­ступав також як симф. дири­гент. Керував уперше органі­зованою аспірантурою. Серед учнів: В. Горовиць, А. Янкелевич, О. Едельман, В. Стешенко-Куфтіна, М. Покровський, Г. Таранов та ін. Активно ви­ступав як симф. ди­ригент з Респ. симф. оркест­ром ім. М. Лисенка, орке­стром Опер. театру, а також як піаніст у дуеті з Г. Нейгаузом, П. Коханським, Н. Кошиць. 1921 у Києві опубл. «10 українських народ­них пісень» Б. у су­проводі фор­тепіано.