БЛЮ́ДЦЯ СТЕПОВІ́ — пологі, за­мкнені без­стічні зни­же­н­ня округлої або овальної форми діаметром від 10–15 до сотень метрів, зав­глибшки від 1–1,5 до 3–4 м. Трапляються на площах заляга­н­ня лесів, лесових легких су­глинків та супісків, у пі­дошві яких немає слабово- до­проникних порід. У межах Б. с. від поверх­ні до глиб. від 3–4 до 7–10 м спо­стерігається зміна складу й фіз.-мех. влас­тивостей порід, зростають оглеєність, вологість, щільність. Природу Б. с. недо­статньо зʼясовано, є кілька гіпотез, що роз­­­глядають їх як наслідок мерз­лот. процесів, результат просад­ки, суфозії та ін. На території України Б. с. найбільше трапляються на вододільних слабостічних рів­нин. поверх­нях, де вони є місц. базисами ерозії, в межах висо­ких терас серед. Дні­пра та ін. терас рік бас. Сіверського Дін­ця, в пн.-зх. частині Причорномор. низовини. Вони утворюють полігональний мікрорельєф зі щільністю 14–84 форми на 1 км2 (найбільша - між Чигирином і Черкасами). В перигляціал. зоні Б. с. разом із поширеними тут подами місцями за­ймають 15–20 % площі межиріч. Тут во­ни роз­міщуються нерівномірно або лінійно на продовже­н­нях улоговин стоку (лів­обереж­жя Дні­пра). Навесні та при зрошу­ван­ні у Б. с. утворюються неве­ликі озера. Генезис Б. с. і зако­номірність їхнього роз­витку ви­вчають з метою рац. освоє­н­ня територій степ. та лісо­степ. зон для с. господарства і будівництва.