Блюдця степові
БЛЮ́ДЦЯ СТЕПОВІ́ — пологі, замкнені безстічні зниження округлої або овальної форми діаметром від 10–15 до сотень метрів, завглибшки від 1–1,5 до 3–4 м. Трапляються на площах залягання лесів, лесових легких суглинків та супісків, у підошві яких немає слабово- допроникних порід. У межах Б. с. від поверхні до глиб. від 3–4 до 7–10 м спостерігається зміна складу й фіз.-мех. властивостей порід, зростають оглеєність, вологість, щільність. Природу Б. с. недостатньо з’ясовано, є кілька гіпотез, що розглядають їх як наслідок мерзлот. процесів, результат просадки, суфозії та ін. На території України Б. с. найбільше трапляються на вододільних слабостічних рівнин. поверхнях, де вони є місц. базисами ерозії, в межах високих терас серед. Дніпра та ін. терас рік бас. Сіверського Дінця, в пн.-зх. частині Причорномор. низовини. Вони утворюють полігональний мікрорельєф зі щільністю 14–84 форми на 1 км2 (найбільша - між Чигирином і Черкасами). В перигляціал. зоні Б. с. разом із поширеними тут подами місцями займають 15–20 % площі межиріч. Тут вони розміщуються нерівномірно або лінійно на продовженнях улоговин стоку (лівобережжя Дніпра). Навесні та при зрошуванні у Б. с. утворюються невеликі озера. Генезис Б. с. і закономірність їхнього розвитку вивчають з метою рац. освоєння територій степ. та лісостеп. зон для с. господарства і будівництва.
Рекомендована література
- Молодых И. И. Грунты подов и степных блюдец субаэрапьного покрова Украины. К., 1982;
- Рослый И. М., Кошик Ю. А., Палиенко Э. Т. и др. Геоморфология Украинской ССР. К., 1990.