Бобринський Володимир Олексійович

Визначення і загальна характеристика

БО́БРИНСЬКИЙ Володимир Олексі­йович (28. 12. 1867, С.-Петербург — до 11. 11. 1927, Париж) — громадський діяч, цукрозаводчик. Граф. Навч. у Моск. університеті (1887), Париз. школі політ. наук, Единбур. університеті. Член Держ. думи 2-го, 3-го та 4-го скликань. 1908–17 — голова Галиц.-рос. благодій. товариства у С.-Петербурзі. Об­стоював русифікатор. політику щодо нац. окраїн Росії, під­тримував москвофілів. Від 1893 — почес. мировий суддя, гласний Тульського повіт. та губ. земств. Від 1897 — голова Богородиц. повіт. зем. управи, згодом повіт. дворянства. 1905 був одним з організаторів помірковано правої організації тульських земців «За царя і порядок», що входила до складу Тульського від­ділу «Союзу рос. народу». Від 1908 — чл. Товариства словʼян. взаємності, організатор і кер. Галиц. рос. товариства. Під­тримував політику П. Столипіна. 1914–15 — в діючій армії. Згодом від­ряджений до Галичини, голова Гол. кра­йового благодій. комітету у Львові. 1915 — один з ініціаторів утворе­н­ня про­гресив. блоку в Держ. думі та групи про­гресив. рос. націоналістів (її голова). Влітку 1918 пере­їхав до Києва, де очолив політ. від­діл союзу «Наша Батьківщина». На­прикінці 1918 ви­їхав до Одеси. Від 1919 — на еміграції у Франції. Член Романов. комітету. Був одним із фундаторів Товариства словʼян. взаємності (Белґрад, 1919).

Літ.: Петрович І. Галичина під час російської окупації. Ві­день, 1915; Петрова М. В. Из прошлого рода графов Бобринских // ВИст. 1993. № 5; Бахтурина А. Ю. Политика Рос­сийской империи в Восточной Галиции в годы первой мировой войны. Москва, 2000.

С. І. Білокінь

Завантажити статтю