Бобринський Володимир Олексійович

БО́БРИНСЬКИЙ Володимир Олексійович (28. 12. 1867, С.-Петербург — до 11. 11. 1927, Париж) — громадський діяч, цукрозаводчик. Граф. Навч. у Моск. університеті (1887), Париз. школі політ. наук, Единбур. університеті. Член Держ. думи 2-го, 3-го та 4-го скликань. 1908–17 — голова Галиц.-рос. благодій. товариства у С.-Петербурзі. Обстоював русифікатор. політику щодо нац. окраїн Росії, підтримував москвофілів. Від 1893 — почес. мировий суддя, гласний Тульського повіт. та губ. земств. Від 1897 — голова Богородиц. повіт. зем. управи, згодом повіт. дворянства. 1905 був одним з організаторів помірковано правої організації тульських земців «За царя і порядок», що входила до складу Тульського відділу «Союзу рос. народу». Від 1908 — чл. Товариства слов’ян. взаємності, організатор і кер. Галиц. рос. товариства. Підтримував політику П. Столипіна. 1914–15 — в діючій армії. Згодом відряджений до Галичини, голова Гол. крайового благодій. комітету у Львові. 1915 — один з ініціаторів утворення прогресив. блоку в Держ. думі та групи прогресив. рос. націоналістів (її голова). Влітку 1918 переїхав до Києва, де очолив політ. відділ союзу «Наша Батьківщина». Наприкінці 1918 виїхав до Одеси. Від 1919 — на еміграції у Франції. Член Романов. комітету. Був одним із фундаторів Товариства слов’ян. взаємності (Белґрад, 1919).

Рекомендована література

1. Петрович І. Галичина під час російської окупації. Відень, 1915;
   Google Scholar Internet
2. Петрова М. В. Из прошлого рода графов Бобринских // ВИст. 1993. № 5;
   Google Scholar Internet
3. Бахтурина А. Ю. Политика Российской империи в Восточной Галиции в годы первой мировой войны. Москва, 2000.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю