Бобровський Борис Павлович

БОБРО́ВСЬКИЙ Борис Па­влович (07. 01. 1868, Полтавщина — лютий 1918, Київ) — військовик, генерал-поручник Армії УНР. Закін. Полтав. кадет. корпус (1885), 1-е Павлів. військ. училище (1886), Микол. академію Ген­штабу в С.-Петербурзі (1893). Учасник рос.-япон. війни 1904–05. Під час 1-ї світової війни — на Пн.-Зх. фронті, нач. штабу Двин. військ. округи. З утворе­н­ням ЦР навесні 1917 організував і очолив Укр. військ. громаду у Двинську, сприяв формуван­ню укр. частин для ЦР. У листопаді 1917 прибув до Києва, очолив Ген­штаб. За його участі укладалися закони України про по­стійне військо, статути, одно­строї, військ. від­знаки; роз­роблено проекти формува­н­ня Київ., Харків. та Одес. військ. округів. За Геть­манату — військ. аташе в Болгарії. Під час захопле­н­ня Києва більшов. військами М. Мурав­йова на поч. лютого 1918 потрапив у полон і був роз­стріляний.

Літ.: Список Генерального штаба на 1 июня 1914 г. С.-Петербург, 1914; Тинченко Я. Українське офіцерство: шляхи скорботи та забу­т­тя. 1917– 1921 роки. К., 1995; Голубко В. Армія Української Народної Республіки. Л., 1997; Колянчук О., Литвин М., Науменко К. Генералітет українських визвольних змагань: Біо­грами генералів та адміралів українських військових формацій першої половини ХХ столі­т­тя. Л., 1995.

К. Є. Науменко

Завантажити статтю