БО́ВТИСЬКЕ РОДО́ВИЩЕ ГОРЮ́ЧИХ СЛА́НЦІВ — поклади горючих сланців у центральній частині України. Залягають на межі Кіровогр. та Черкас. обл., у межах Бовтиської западини. Вище залягають пере­важно осадові від­клади палеогену та неогену: канівська, бучацька, київська, полтавська світи, пере­криті четвертин­ними лесами. Пірокластичні грубоуламкові породи в формі лінз присутні у верхах канівської та в низах бучацької світ. Горючі сланці залягають серед озер. глин канівської та бучацької світ. Потужність (товщина) горючесланцевих від­кладів змінюється від 115 до 285 м. Сумарна потужність 5-ти робочих пластів горючих сланців досягає 21,8 м. Теплота згора­н­ня 8,4–16,8 мДж/кг; пористість 40–50 %; щільність 1,8–2,0 г/см3; зольність 52–72 %: сірчистість 1,50–1,96 % (середньосірчистість); вихід летких на горючу масу — 80–90 %. Елементний склад: С (62–72 %), О (15– 21 %), Н (9–10 %), N (1,2–2,3 %), S (1–2 %), С:Н = 6,6–7,5. Під­вищена вологість — понад 30 %. Роз­ві­дані запаси сягають 3,7 млрд т. Намічено ділянки для під­зем. та карʼєр. роз­робки.