Богданович Максим Адамович

БОГ­ДАНО́ВИЧ Максим Адамович (Баг­дановіч Максім Адамавіч; 27. 11(09. 12). 1891, Мінськ — 12(25). 05. 1917, м. Ялта, нині АР Крим) — білоруський поет, пере­кладач, критик, історик літератури. Один з основоположників нової білорус. літ-ри й творців білорус. літ. мови. Дитячі роки провів у Гродно (1892–96), жив і вчився у Нижньому Новгороді (1896– 1908) та Ярославлі (1908–16), де закінчив Демидов. юрид. ліцей (1916), а потім пере­їхав до Мінська. Працював секр. Мінського губ. продовол. комітету та в Білорус. комітеті допомоги жертвам війни (від 1916). Тяжко хворий на сухоти, у лютому 1917 ви­їхав на лікува­н­ня до Ялти. Друкуватися почав від 1907 у г. «Наша ніва». 1910 зробив вільний пере­клад уривка «Слова о полку Ігоревім» — «Песня пра князя Ізяслава Полацкага», точно пере­давши його зміст, ідею, художні особливості. Пере­спів опубл. у часописі «Беларускі каляндар “Нашай нівы” на 1911 год» із приміткою: «“Слово о полку Игореве” напісана… у даўнейшай заходнерускай мове, з якой па­йшла наша беларуская мова». Великого значе­н­ня Б. надавав ритміч. організації вірша. За життя поета ви­йшла зб. віршів «Вянок» (Вільня, 1913). Використовуючи фольклорні образи (цикл «У зачарованым царстве», 1909–11 та ін.), Б. наповнив їх новим ідейно-естет. і філос. змістом. Про тяжке життя трудівників ідеться у віршах «Эміграцкая песня», «Краю мой родны», «Над магілай мужыка», «Пан і мужык» та ін.; про долю рід. народу — у фольклорно-романт. поемі «Страцім-лебедзь», віршах «Санет» («Паміж пяскоў Егіпецкай зямлі»), «Народ, Беларускі Народ!», «Беларусь, твой народ дачакаец­ца» тощо. Започаткував у білорус. поезії тему міста (цикл «Места», 1911–12). Писав також твори для дітей. Під без­посеред. впливом Шевченкової поезії Б. почав роз­робле­н­ня віршів білорус. складу («Бяседная», «Лявоніха» та ін.), за­провадив складні метричні форми віршува­н­ня (терцини, тріолет, сонет, октава, рондо, скерцо, пентометри), намагаючись показати великі образно-виражальні можливості рідної мови, яку шовіністи вважали «мужицькою», не­придат. для худож. творчості. Провід­ними у творчості Б. є вічні теми життя і смерті, коха­н­ня і дружби, соц.-патріот. про­блематика, утвердже­н­ня ідей рівності й братерства, боротьба за гуманіст. ідеали, зображе­н­ня життя людини у різноманіт. звʼязках із природою і су­спільством, під­невіл. становище рідного народу і краю в цар. «тюрмі народів», зображе­н­ня героя нового типу — особи героїчної, актив., здатної на по­двиг і самопожертву в імʼя нар. ідеалів. Твори Б. пройняті глибоким оптимізмом, вірою у свій народ і його майбутнє. Разом із Янкою Купалою він став засн. білорус. пейзаж. та інтим. лірики. Багато віршів Б. покладені на музику: «Романс» («Зорка Венера ўзышла над зямлёю»), «Не кувай ты, шэрая зязюля», «Слуцкія ткачыхі» та ін. Йому належать пере­співи рос., укр., серб., ісп., скандинав., перс., япон. пісень. Пере­кладав Горація, Катул­ла, Овід­ія, Ф. Шіл­лера, Г. Гайне, П. Верлена, Е. Верхарна, О. Пушкіна, А. Майкова, М. Лермонтова. Основоположник білорус. критики. Прозу, літературо­знавчі і публіцист. стат­ті частково писав рос. та укр. мовами. Один із дослідників і пропагандистів укр. красного письменства та його історії (оглядова ст. «Образ Галиции в художествен­ной литературе» // «Рус­ский экскурсант», 1915, № 1–2), незакінч. ст. «Забутий шлях» українською мовою (1914, «Творы», т. 2, Мінск, 1928), істор.-етногр. нариси «Украинское казачество» (там само), «Угорская Русь», «Червон­ная Русь: Австрийские украинцы» (обидва — Москва, 1914). Важливе місце в літ. спадщині Б. за­ймають стат­ті «Краса и сила» // «Украинская жизнь», 1914, № 2; «Памяти Т. Г. Шевченко» // «Голос», 1914, 25 фев., опубл. до 100-річчя від дня народже­н­ня укр. поета, в яких досліджується форма поет. творів Кобзаря, роз­кривається їх світ. значе­н­ня. Б. опублікував також роз­відку «В. Самійленко» // «Украинская жизнь», 1916, № 7–8. Писав про творчість І. Франка, М. Коцюбинського, М. Шашкевича, Ю. Федьковича, В. Стефаника, Леся Мартовича, О. Кобилянської. Пере­клав білорус. мовою вірші В. Самійленка, А. Кримського, М. Чернявського, Олександра Олеся, російською мовою — поезії Т. Шевченка, І. Франка, А. Кримського та ін., уривок з повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» тощо. Уперше українською мовою вірші Б. «Над могилою» та «При­йде весна» опубл. 1909 у «Літературно-науковому віснику» в перекл. М. Шаповала. Окремі твори Б. пере­клали М. Драй-Хмара, Т. Масенко, Д. Паламарчук, Б. Степанюк, В. Лучук, Д. Павличко, Р. Лубківський, О. Довгий, В. Чабаненко, М. Пігуляк та ін. Т. Коломієць написала вірш «Максиму Бог­дановичу».

Завантажити статтю