Розмір шрифту

A

Богослужбові книги

БОГОСЛУЖБО́ВІ КНИ́ГИ — книги, за якими у церкві від­буваються богослужі­н­ня. Інша назва — церковні, або літургічні. Їх поділяють на прості (ненотні) і нотні (Октоїх, Ірмологій, Празники, Тріодь і Обиходи нотного співу). Перші ві­домості про Б. к. православної церкви — у творі Орігена «Проти Цельса» (3 ст.). Формува­н­ня системи Б. к. завершилося на­прикінці 9 ст. На Русі вони зʼявилися з прийня­т­тям християнства. Перший пере­клад Євангелія, Апостола, Псалтиря й ви­браних служб (Євхологіон, чи Молитвослов) із грецької на церковно-словʼянську виконали Кирило й Мефодій. Церковний статут не до­зволяє служити без Б. к. Маючи ві­домості про кількість книжок, без яких у церкві богослужі­н­ня річного кола не може здійснюватись, а також кількість храмів, побудованих у Київській Русі, можна ви­значити мас­штаби давньоруської книжної спадщини.

Двотисячолітня церковна практика виробила систему Б. к. Перед­усім це Служебник (у київському ви­дан­ні 1629 та львівському 1637 — Літургіаріон), що містить Божествен­ну службу літургії. Усіх літургій три: св. Іоана Златоуста, св. Василія Великого та Наперед освячених дарів. Іноді у Служебнику вміщують «Статут священ­нослужі­н­ня», чин благослові­н­ня колива, чин над кутею в памʼять про померлих тощо. Різновид — Служебник архі­єрейський (Чиновник архі­єрей. священ­нослужі­н­ня), де додатково вміщують ті обряди й молитвословʼя, що бувають лише за архі­єрейських від­прав. У руській церкві від­мін­ності в складі Служебника — у додатковій частині. Кількість чинів і молитов у Требнику збільшувалася до часів патріарха Йосифа (1652). Московський Собор (1655) вивів стат­ті Требника зі Служебника. Часослов (Орологіон) містить служби з не­змін­ними молитвословʼями та змін­ними спів­ами (тропарі, кондаки, Богородичні, прокімни та причасні).

Уперше склав Часослов преподобний Сава Освячений, доповнили його у грецькій церкві святі Іоан Дамаскін та Федір Студит. На Русі склад Часослова в період панува­н­ня Студійного статуту неві­домий, оскільки не збереглися рукописи. Часослови за Єрусалимським статутом скорочувались. Октоїх складається із служб зі змін­ними молитвословʼями та спів­ами для рухомих днів богослужі­н­ня седмичного кола. Початок його (служби недільних днів) склав св. Іоан Дамаскін (730). Додаток спів­ів Параклітики приписують блажен­ному Феофанові, митрополитові Нікейському, та Йосифові (9 ст.).

У чернігівському ви­дан­ні 1682 зʼявилися недільне Євангелія та літургічні Апостоли і Євангелія. У київському ви­дан­ні 1699 на­прикінці Октоїха вміщено при­співи за Троїчним каноном, тропарі по непорочних та світильні. Мінеї місячні містять служби зі змін­ними молитвословʼями для нерухомих днів річного кола богослужі­н­ня. Мінея празнична (Анфологіон, Анфологій, Трефологіон, Трефологій, Цвітослов, Мінея цвітна) — ви­брані з Міней місячних послідува­н­ня на свята Господні, Богородичні та святих. Мінея загальна складається зі служб для рухомих і нерухомих днів річного кола. До Міней уві­йшли твори 5–15 (здебільшого 8–9) ст. Вперше обʼ­єд­нали окремі служби у мінейні збірники св. Софроній, патріарх Єрусалимський, та св. Іоан Дамаскін. У руській церкві до­дано служби своїм святим і явленим на Русі іконам Божої Матері.

Тріодь містить 2 Б. к. Тріодь пісна складається із служб зі змін­ними молитвословʼями для богослужі­н­ня у дні готува­н­ня до Великого посту і в самий піст. Це твори бл. 20-ти церк. поетів — преподобних Андрія Критського, Косми Маїумського, св. Іоана Дамаскіна, Йосифа і Федора Студитів та ін. Тріодь цвітна (Пентико­старіон, чи Пʼятдесятниця) містить служби чи їх послідовність зі змін. молитвословʼями для богослужі­н­ня в рухомі дні річного кола від Великодня до Неділі всіх святих. Як за­значалось у давніх рукописах, твори числен­них церковних авторів зібрав преподобний Йосиф Студит.

Ірмологій (Ірмологіон) містить молитвословʼя та співи, при­значений лише для співу. Ві­домий він уже від 12 ст. Типікон (Статут, Око церковне) — вказівки на те, у які дні й години за якими службами і в якому порядку належить виконувати молитвословʼя та співи, вміщені в Служебнику, Часослові, Октоїху, Мінеях та Тріодях. У Требнику викладаються священ­нодійства й молитвословʼя для служі­н­ня таїнств Хреще­н­ня, Миропомаза­н­ня, Покая­н­ня, Вінча­н­ня тощо. Це частина Євхологіона (Молитвослова). Грец. рукопис, який можна вважати прототипом Требника (Євхологіон Серапіона, єпис­копа Тмуїтського, Єгипет), датується 4 ст. 1646 київ. митрополит П. Могила видав Великий Требник (1760 сторінок великого формату) — своєрідну церковну енциклопедію, де по­дано 126 чинів, із них 37 нових. Додатковий Требник уперше ви­дано в Києві 1863.

Існують Б. к. для келійської молитви — Правильник, Канон­ник, Акафісник, Святці та Молитвослов. Євангелія складаються з 4-х благовіствувань: від Матвія, Марка, Луки та Іоана; Апостол — з Діянь святих апостолів, семи собор. послань, 14-ти послань апостола Павла та Апокаліпсиса (Одкрове­н­ня Іоана Богослова). Як свідчив Іоан Златоуст, хто присутній на кожному неділбному богослужін­ні, протягом року пі­знає все Євангеліє. З цього випливає, що вже у його часи встановилося річне коло євангельських читань. Укладене чотирма євангелістами, Євангеліє ві­доме під на­звою Тетраєвангеліє (Четвероєвангеліє), на від­міну від Євангелія апракосу, тобто тижневого, роз­міщене за днями.

Найдавніше зі словʼянських апракосів — Остромирове Євангеліє 1056–57 (євангельські чита­н­ня на кожну неділю від Великодня до Пʼятдесятниці, на дні памʼяті святих і великі свята).

Псалтир — книга псалмів, буває двох видів. У грецькій церкві ві­домий тільки простий, у руській поширився й слідуваний. Псалми роз­ташовані в тому ж порядку, що й у Біблії, тільки з поділом на кафізми і «слави» та з деякими додатками. Що стосується молитов після кожної кафізми, то вперше про них зга­дано у львівському ви­дан­ні Псалтиря 1687. Псалтир слідуваний — по­єд­на­н­ня Псалтиря простого з Часословом. Зʼявився після татаро-монгольської навали через брак церковних книг. Уперше такий Псалтир ви­дано 1491 в Кракові, потім в Острозі.

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2004
Том ЕСУ:
3
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Світ-суспільство-культура
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
35896
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
246
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 12
  • середня позиція у результатах пошуку: 10
  • переходи на сторінку: 1
  • частка переходів (для позиції 10): 416.7% ★★★★★
Бібліографічний опис:

Богослужбові книги / С. І. Білокінь // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-35896.

Bohosluzhbovi knyhy / S. I. Bilokin // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2004. – Available at: https://esu.com.ua/article-35896.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору