БО́ДІ-АРТ (англ. body — тіло, art — мистецтво) — неоавангардистський художній напрям, що використовує людське тіло як матеріал та обʼєкт творчості, звертаючись до різноманітних, часто небезпечних для художника або його моделі маніпуляцій: вкрива­н­ня тіла гіпсом, фарбами, надрізува­н­ня шкіри, по­вторюва­н­ня одноманітних фізичних вправ, рухів та ін. Склався у 60-х рр. 20 ст. Зна­йшов вираже­н­ня в різних видах візуал. мистецтва: перформансах, акціях, ві­деоарті, особливий різновид складають самодемонстрації художника в різноманіт. положе­н­нях, зафіксовані у фото­графіях. Виникне­н­ня Б.-а. повʼязане з прагне­н­ням неоавангарду максимально на­близити мистецтво до реальних люд. почут­тів, прилучити до худож. сфери різноманітні аспекти психофіз., чут­тєвого, емоц. існува­н­ня. У своїх радикал. проявах близький до спрямувань контркультури. Від 1970-х рр. роз­вивається в контекс­ті про­блематики постмодернізму, артикулюючи тему «тілесності» та психоделічних мотивів у мистецтві. Витоки Б.-а. в зх. мистецтві повʼязують з «антропометріями» І. Клайна і творами П. Мадзоні, які зосереджували увагу на окремих частинах люд. тіла. Різноманітність Б.-а. пред­ставлена в творах В. Ак­кочи, Т. Фокса, Д. Пене, К. Бердена, Л. Сміта, Д. Оп­пенга­йма, Б. Ноумана, Б. Макліна, К. Соньєра та ін. В Україні предтечею Б.-а. можна вважати І. Мʼясоєдова (Є. Зотова), який у 1904–05 в Полтаві у своєрідних перформансах пред­ставляв власне оголене тіло в позах антич. героїв, фіксуючи їх на фото­графіях. Нині в Україні у річищі Б.-а. працюють Б. Михайлов, Ю. Соломко, А. Савадов, А. Сагайдаковський, О. Ройтбурд, О. Чепелик, А. Мігас, О. Ганкевич, Г. Катчук, ре­презентуючи його про­блематику в широкому спектрі візуальних мистецтв: перформансі, фото­графії, відео, живописі та ін.