Бодібілдинґ

БОДІБІ́ЛДИНҐ (від англ. body — тіло та building — будува­н­ня) — вид спорту, спрямований на роз­виток мускулатури та формува­н­ня атлетичної статури; у ширшому значен­ні —  система тренувань для фізичного вдосконале­н­ня тіла без­від­носно до участі у змага­н­нях (конкурсах). Інша назва — культуризм. Сучасний Б. охоплює низку дисциплін, зокрема чоловічий і жіночий бодібілдинґ, класичний бодібілдинґ, класик-фізик, менс-фізик, бодіфітнес, фітнес-бікіні та велнес. Під час змагань оцінюють ступінь роз­витку мускулатури (її масивність і рельєфність), пропорційність і симетрію статури; конкретні критерії залежать від дисципліни та правил від­повід­ної федерації. Роз­витку мускулатури тіла досягають регулярними тренува­н­нями з обтяже­н­ням (штанги, гантелі, гирі, тренажери), належним харчува­н­ням та від­новле­н­ням. Під час викона­н­ня вправ мʼязи працюють проти зовнішнього опору. Одним із основних наслідків їхньої адаптації до такого навантаже­н­ня є мʼязова гіпертрофія — збільше­н­ня роз­мірів мʼязових волокон. Її вираженість залежить від обсягу та інтенсивності тренувань, харчува­н­ня, від­новле­н­ня, генетичних і гормональних чин­ників. Сучасна спортивна наука роз­глядає мʼязову гіпертрофію як багатофакторний процес. Для її поясне­н­ня було за­пропоновано три основні концепції: механічного напруже­н­ня (ріст мʼязів як адаптаційна від­повідь на напруже­н­ня мʼязових волокон під навантаже­н­ням), метаболічного стресу (ріст як наслідок накопиче­н­ня продуктів обміну та повʼязаних із цим клітин­них реакцій) і мʼязових мікропо­шкоджень (ріст унаслідок від­новле­н­ня структур, по­шкоджених фізичним навантаже­н­ням). У сучасних дослідже­н­нях провід­ну роль уналежнюють механічному напружен­ню, натомість само­стійне значе­н­ня двох інших механізмів залишається дис­кусійним.

Історична довід­ка

Прагне­н­ня до фізичного вдосконале­н­ня тіла було властиве ще античній культурі. У давньо­грецькому мистецтві сформувався ідеал гармонійно роз­виненого атлетичного тіла, одним із класичних утілень якого вважають статую Поліклета «Дорифор», у якій реалізовано принципи спів­мірності та рівноваги частин тіла.

Однак сучасного значе­н­ня Б. набув на­прикінці 19 — на початку 20 ст. у Європі та Америці, коли почали створювати спеціальні товариства культуристів, проводити конкурси серед професіоналів (циркачів, натурників) та аматорів. Одним із основоположників сучасного бодібілдинґу вважають Є. Сандова, який роз­робив і популяризував систему фізичних вправ, спрямовану на гармонійний роз­виток мускулатури, започаткував публічні демонстрації атлетичної статури та 1901 року організував у Лондоні один із перших конкурсів фізичного роз­витку. У 20–30-х рр. 20 ст. зʼявилися періодичні ви­да­н­ня, що пропагували ідеї культуризму, пові­домляли результати конкурсів. Вагомий внесок у роз­виток світового Б. здійснив Дж. Вейдер, роз­робивши комплексну систему тренувань, що містила різноманітні принципи та методи (сплітува­н­ня мʼязових груп, суперсети, форсовані по­вторе­н­ня, принцип піраміди та ін.), які стали основою сучасного культуризму. Зі значними досягне­н­нями у галузі харчових технологій велику роль у роз­витку спортс­мена, поряд з харчовими добавками органічного походже­н­ня (концентрати амінокислот, протеїнів, вітамінів), почали ві­ді­гравати препарати гормональної дії (стероїди). Викори­ста­н­ня анаболічних стероїдів залишається контроверсійною темою через низку доведених ризиків для здоровʼя (серцево-судин­ні захворюва­н­ня, гормональні поруше­н­ня та психічні роз­лади). Від 1976 року стероїди заборонені Між­народним олімпійським комітетом.

Серед най­пре­стижніших змагань з Б. — конкурси на зва­н­ня «Містер Всесвіт» та «Містер Олімпія», що проводить Між­народна федерація бодібілдинґу IFBB (засновано 1946; станом на 1992 обʼ­єд­нувала 179 національних федерацій). Про­грама конкурсів складається з 3-х етапів, коли судді оцінюють: симетрію, чіткість, гармонійність роз­витку мускулатури; роз­міри та роз­діле­н­ня мускулатури; позува­н­ня спортс­менів. Однією з найвидатніших по­статей в історії цього виду спорту є А. Шварценеґ­ґер (США), що 7 разів здобував зва­н­ня «Містер Олімпія» (1970–75, 1980). Рекордсменами за кількістю пере­мог є Л. Гейні та Р. Коулман — по 8 титулів кожен.  Змага­н­ня серед жінок проводять від 1970-х рр. Після пере­рви у 2015–19 рр., від 2020 року від­новлено проведе­н­ня «Місіс Олімпія». 

На­прикінці 19 — на початку 20 ст. у багатьох містах Російської імперії, зокрема Санкт-Петербурзі, Москві, Києві, Одесі, Мінську та ін., виникли атлетичні гуртки й товариства, у яких поряд із важкою атлетикою та боротьбою практикували вправи для роз­витку мускулатури. У СРСР Б. тривалий час не ви­знавали як само­стійний вид спорту з ідеологічних міркувань; тренувальні й змагальні практики роз­вивалися у звʼязку з важкою атлетикою пере­важно під на­звами «атлетична гімнастика» та «атлетизм». Лише у 1980-х рр. як вид спорту набув пошире­н­ня і в Радянському Союзі; 1987 створено Федерацію атлетизму СРСР, яку 1988 прийнято до IFBB. Його популяризації сприяло утвердже­н­ня в масовій культурі нового канону чоловічої краси — атлетичного тіла, уособленого героями гол­лівудських бо­йовиків.

Бодібілдинґ в Україні

У 1895 Є. Гарнич-Гарницький заснував у Києві атлетичний гурток, згодом реорганізований в атлетичне товариство. 1972 при Федерації важкої атлетики УРСР створено Комісію з атлетичної гімнастики; того ж року в м. Бердянськ проведено перший республіканський конкурс з атлетичної гімнастики. Федерацію бодібілдинґу України (ФББУ) засновано у 1992 році (від 1993 у складі IFBB). Від 1997 року ФББУ випускала журнал «Фитнес-ревю». Крім цього, діє й інша федеративна система — WABBA Ukraine (Всесвітня аматорська асоціація бодібілдинґу).

Щороку проводять чемпіонати світу і Європи з Б., в яких від 1993 беруть участь українські спортс­мени. Одним із перших ви­значних між­народних успіхів українського Б. стала пере­мога киянина С. Отроха у категорії до 65 кг на чемпіонаті Європи 1991 у Граці (Австрія).  О. Жур з Одеси пере­міг на чемпіонаті світу серед аматорів (1996).  В. Чепіга стала першою українською професійною спортс­менкою в жіночому Б., а 2000 здобула пере­могу у важкій ваговій категорії турніру «Міс Олімпія». Серед ви­значних досягнень українських спортс­менів — 5 по­спіль пере­мог Д. Горобця на чемпіонатах світу серед професіоналів Elite Pro у менс-фізик та пере­мога А. Яман на чемпіонаті світу Elite Pro 2022 у бодіфітнесі.