Бодуен де Куртене Ян

Визначення і загальна характеристика

БОДУЕ́Н де КУРТЕНЕ́ Ян (Baudouin de Courtenay Jan; Бодуэн де Куртене Иван Александрович; 01(13). 03. 1845, м. Радзимін, Польща — 03. 11. 1929, Варшава) — польський і російський мовознавець, славіст. Батько С. Бодуен де Куртене. Проф. Казан. (1875–83), Тартус. (1883–93), Краків. (1893– 99), С.-Петербур. (1900–18), Варшав. університетів, академік Краків. (1887) і член-кореспондент С.-Петербур. (1897) АН. Дійсний член НТШ (1914). Закін. ВШ у Варшаві (1866). Основоположник вчення про фонему. Засновник психол. (т. зв. казан.) школи мовознавства. Виступав за свободу розвитку всіх мов і незалежність народів, зокрема українського. У своїх працях стверджував, що українська мова є самост. слов’ян. мовою, засуджував москофіл. язичіє. Виступав за право українців розвивати свою нац. культуру, мову, шкільництво. Громад. діяльність Б. під час перебування в С.-Петербурзі (1900–18), де був тісно пов’язаний з укр. клубом, викликала репресії рос. уряду. 1913 за брошуру «Национальный и территориальный признак в автономии» Б. засудили до ув’язнення в фортеці. 1922 в Польщі під час перших виборів президента представники нац. меншин (серед них укр. посли до сойму та сенату) демонстративно виставили кандидатуру Б. Обороні прав української мови й нації Б. присвятив ст. «Kilka ogólników o objektywnej i subjektywnej odrębności Ukrainy pod względem językowym, plemiennym, narodowym і państwowym» («Зап. НТШ», 1925, т. 141– 143), подавши деякі зауваги про структурні особливості української мови. Підтримував прагнення галиц. інтелігенції створити у Львові нац. університет. Мав наукові контакти з В. Гнатюком, І. Франком.

Завантажити статтю