Божидар

БОЖИДА́Р (справж. — Гордєєв Бог­дан Петрович; 21. 06(03. 07).1894, Харків — 07(20). 09. 1914, с. Бабки Харків. губ., нині Кременчуц. р-ну Полтав. обл.) — поет, теоретик літератури. Закін. Харків. гімназію (1913). Успішно ви­вчав мови, зокрема санскрит; здібний піаніст. Ранні твори, написані під впливом Е. По та Ф. Ніцше, Б. знищив. Роз­міреність, влаштованість «побуту», рутина держ. ін­ститутів викликали в Б. різкий протест. Гостро пере­живав смерть Л. Толстого, мріяв, подібно до А. Рембо, П. Ґоґена, Г. Торо, облишити світ цивілізації (від­ображено в романі «Эгоист», не зберігся). 1913 вступив до Харків. університету, але раптово забрав документи, покинув родину й таємно ви­їхав до Смоленська. У березні 1914 пере­їхав у Москву, став чл. «Центрифуги». У квітні 1914 повернувся до Харкова, де спільно з Г. Петниковим і М. Асєєвим організував літ.-видавн. групу «Лирень». Стан де­пресії, частково повʼязаний із поч. 1-ї світової війни, призвів до самогубства. Для поезії Б. характерні архаїзми й неологізми у традиції В. Хлєбникова, екс­перименти зі словом, метрикою та семантикою вірша, почасти близькі пізнішим шука­н­ням дада­їстів. Серед доробку Б. — поема «Мария», цікава викори­ста­н­ням рідкісних форм вірша. Для друзів, однодумців імʼя Б., оточене романт. ореолом, стало символом не­прийня­т­тя світ. бійні. В. Хлєбников проголосив Б. «воїном часу», по­ставив його імʼя під своїм антивоєн. маніфестом «Труба марсиан» (1916). Памʼяті Б. присвяч. вірші М. Асєєва, С. Боброва, Г. Петникова. Вірші й проза Б. друкувались у зб. «Руконог» (Москва, 1914), «Втором сборнике “Центрифуги”», «Времен­нике» (Х., 1916, вып. 1), ж. «Пути творчества» (1919, № 5).

Завантажити статтю