БОЖКО́ Олександр Іванович (01. 04. 1946, с. Нові Без­радичі Обухів. р-ну Київ. обл.) — дипломат, літературо­знавець, пере­кладач. Має ранг Над­звич. і Повноваж. Посла України (2001). Член НСПУ (1979). Закін. Київський університет (1973). У 1976–79 — спів­роб. г. «Літературна Україна», 1979–90 — ж. «Всесвіт», 1990–93 — відп. секр. Київ. організації СПУ. 1993–96 — радник, в. о. нач., нач. Упр. країн СНД МЗС України; 1996–2001 — Над­звич. і Повноваж. Посол України в Респ. Вірменія; від 2001 — нач. 1-го територ. упр. МЗС України. Автор перекл. з вірм. на укр. мову творів В. Вар­даняна «Комітас» (1980), З. Халафяна «Жила-була людина» (1980), М. Галшояна «Дзорі Міро. Горнило» (1981), Г. Матевосяна «Зелена долина» (1982) та «Ми і наші гори» (автор перед­мови, 1985), К. Симоняна «До побаче­н­ня, Натанаєле!» (1983), С. Ханзадяна «Три роки 291 день» (1984), Раффі «Самвел» (1989; усі — Київ). Ви­друкував в укр. та вірм. періодиці бл. 50 статей, присвячених вірм.-укр. літ. та істор. звʼязкам, зокрема «Прожиті й не­прожиті літа вірменської прози» // зб. «Високе поклика­н­ня», К., 1978; // , , , 1987, № 1 («Єгіше Чаренц та українські письмен­ники» // «Советакан Гайа­стан», Єреван, 1987, № 1); «Українізми в актах вірменського суду м. Камʼянця-Подільського у ХVI–XVII ст.» // «СС», 1992, № 1; автор перед­мови до книги Л. Міріджаняна , , 2002 («Мій Шевченко», К., 2002).