Бойко Борис Михайлович
БО́ЙКО Борис Михайлович (18. 09. 1950, с. Бишів, нині Макарів. р-ну Київ. обл. — 23. 04. 2003, Київ) — графік. Член НСХУ (1995). Закін. Київський художній інститут (1980; майстерня Т. Лящука). 1970–74 — худож. ред. видавництв «Техніка», «Будівельник»; від 1975 створював політ. плакати у Політвидаві України, творчій майстерні Київ. комбінату монум.-декор. мистецтва Худож. фонду УРСР «Агітплакат», видавництві ЦК КПРС «Плакат»; 1980– 86 — художник-постановник телевізій. програм у Держ. комітеті УРСР з телебачення і радіомовлення; від 1987 — старший викладач Київ. університету технологій та дизайну. Працював у галузях графіч. дизайну, графіки, техніках акварелі, батику. Від 1975 брав участь у респ. та всесоюз. виставках плаката. Учасник закордон. виставок на Кубі (1983), у Монголії (1984), Німеччині (1986), Словаччині (1986), Чехії (1990), Фінляндії (1992), Японії (1994), Болгарії (1995).
Додаткові відомості
- Основні твори
- естамп «Місто мертвих» (1977); плакати — «Солодкоїжкам на всі смаки» (1975), «Одягнемо наші міста в зелене вбрання», «Не каліч» (обидва — 1978), «Друга спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН з роззброєння — травень 1982» (1981), «За повне і загальне роззброєння», «Peace» (обидва — 1984), «Quo vadis?» (1987), «Уклін раба» (1988), «Жертва СНІДу» (1992), «Згадка про море» (1997), «Старе місто» (1999); театр. плакати — «Колискова для Лесі», «Марні зусилля кохання» (обидва — 1996); офорти — «Прокинься, я не сплю» (1996), «Червоні вітрила» (1997).
Рекомендована література
- Цельтнер В. Досягнення і завдання плаката десятої п’ятирічки // ОМ. 1979. № 2;
- Авраменко О. Плакати Бориса Бойка // Там само. 1984. № 1;
- Художники України. Живопис. Графіка. Скульптура. Декоративно-прикладне мистецтво: Творчо-біогр. довід. К., 2001. Вип. 2.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
