Бойко Грицько

БО́ЙКО Грицько (Григорій Пилипович; 05. 09. 1923, с. Оленівка, нині смт Волновас. р-ну Донец. обл. — 25. 09. 1978, Київ) — поет, пере­кладач. Батько В. Бойка. Член СПУ. Учасник 2-ї світової війни. Закін. Сталін. пед. ін­ститут (нині Донецьк, 1949). Працював у г. «Радянська Донеч­чина» та літконсультантом Донец. від­діл. СПУ. Від 1952 — в Києві, на творчій роботі. Писав вірші, пере­важно для дітей. Автор зб.: «Моя Донеч­чина» (1950; 1951), «Будем шахтарями» (1951), «З Донецького краю», «Ми з Донеч­чини» (обидві — 1952), «Малята-до­шкільнята» (1953; усі — Сталіно), «Мої друзі» (1953), «Берізка» (1954; обидві — Київ), «Вереда» (Сталіно, 1955; К., 1956), «Милочка-крутилочка» (1955), «Хлопчик Ох» (1955), «Смішинки» (1956), «Шахтарочка» (1956; усі — Київ), «Дітям» (Сталіно, 1957), «Билиці дяді Гриця», «Жарти», «Про 17 літ» (усі — 1958), «Гава-роз­зява», «Ростіть, дубочки» (1959), «Сірничок» (1960), «Зелена аптека», «Ми збираємось в політ» (обидві — 1961), «Веселинки», «Як ми граємось» (обидві — 1962; усі — Київ), «Жива казка», «Здоровим будь», «Про Степана і сметану» (усі — 1963), «Рятувальний пояс» (Сф., 1963), «Про дідуся Тараса», «Футболільник» (обидві — 1964), «Веселинки, вірші, скоромовки», «Про лобатого бичка», «Ворона-каркарона» (всі — 1965), «Качечка-прачечка» (1966), «Бруднуля» (1967), «Муха-набридуха», «Шпаргалка-виручалка» (обидві — 1968), «Сатиричні вірші», «Про великі вуха» (обидві — 1969), «Рідна Вітчизна» (1972), «Надійна зміна» (1975), «Швидко казка мовиться» (1978; усі — Київ) та ін. Автор циклу поем про долю дітей у капіталіст. світі: «Два хлопчики Сміти» (1976), «Під чужим небом» (1977), «Славків гість» (1979; усі — Київ). На слова Б. створено низку пісень, пере­важно для дітей. Свого часу «веселинки» Грицька Бойка мали успіх серед дітвори. Пере­кладав твори А. Барто, С. Маршака, С. Михалкова, К. Чуковського та ін.

Завантажити статтю