БО́ЙКО Іван Никифорович (24. 10. 1910, с. Жорнище, нині Іл­лінец. р-ну Вінн. обл. — 12. 05. 1975, Київ) — військовик. Двічі Герой Радянського Союзу (січень, квітень 1944). Учасник 2-ї світової війни, мав бо­йові нагороди. Закін. Вінн. мед. школу (1930). Того ж року вступив до танк. училища. Учасник боїв на р. Халхін-Голл (1939). Від­значився в боях за визволе­н­ня залізнич. ст. Козятин (Вінн. обл.) та під час форсува­н­ня рік Дністер і Прут у боях за Чернівці. Закін. академ. курси при Військ. академії бронетанк. і механіз. військ (1948). Продовжував службу на посаді заст. командира корпусу (1952–56). У 1956 звільн. у запас. У рідному селі Б. встановлено його погру­д­дя, у Івано-Франківську — мемор. дошку, в м. Козятин його імʼям на­звано одну з вулиць.