Бойко Максим
БО́ЙКО Максим (09(22). 02. 1912, с. Лопушне, нині Кременец. р-ну Терноп. обл. — 06. 02. 1998, м. Блумінґтон, шт. Індіана, США) — бібліограф, журналіст. Член НТШ. Доктор суспільно-екон. н. (1969). Закін. середню кооп. шк. в Наленчеві побл. Любліна (Польща, 1938). Працював в Укр. банку в Почаєві. У рідному селі організував першу на Волині кооп. бібліотеку, допомагав створювати такі б-ки у ін. селах. Дописував до г. «Громадський голос» (Львів). 1939 мобілізов. до польс. війська. Під час війни потрапив до нім. полону. 1940 втік до Чехії. Студіював журналістику та економіку (1944–45) в Укр. тех.-госп. інституті в Подєбрадах. 1945 переїхав до Німеччини, де 1948 закін. Вищу екон. школу в Мюнхені. Від 1949 — в Канаді. 1949–57 працював у Консисторії Укр. греко-православ. церкви. Співзасн. (1951) і секр. (до 1960) Інституту дослідів Волині (Вінніпеґ). Навч. у бібліотеч. школі Оттав. університету (1961– 62). Працював у б-ках університету Зх. Онтаріо (1957–64) та Індіан. університету в Блумінґтоні (до 1982). Засн. осередку бібліографії Волині (1968–92). Створив велику бібліографію Волиніани. Видав влас. коштом 45 бібліогр. праць, зокрема «Бібліографія періодики Волині. 1938–1960» (1970), «Друкарство Волині. 1678–1830» (1972), «Каталог книг Русі-України» (1973), «Бібліографія української бібліографії періоду державности й діяспори. 1970–1980» (1989; усі — Блумінґтон). Серед бібліогр. дослідж. Б. — «Книгодрукування в Почаєві і Кремʼянці та мандрівні друкарі» (Блумінґтон; Торонто, 1980), «Покажчик до Записок Наукового товариства імені Шевченка. 1892–1982: Довід. до записок б-ки Інституту Індіяни» (1984), «Українська бібліографія за кордоном. 1922–1982» (1985), «Українська бібліографія материка і діяспори. 1917– 1980» (1989), «Істотні основи української бібліографії» (1991), «Репертуар української бібліографії» (1992; усі — Блумінґтон). Автор статей з питань бібліографії та низки виданих у Блумінґтоні худож. творів: «Зібране з розвіяних листків» (1982), «На сторожі волі Східної Брами» (1992), фейлетонів і пʼєс для аматорів сцени («Буросвіти», «Не встидайся свого роду», «Безкривавий хліб»; усі — 1992). Упорядник «Літопису Волині» (1952– 60), «Словника Волині» О. Цинкаловського, ред. (від 1954) «Вісника історичних дослідів Волині».
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
