Бойко Павло Андріанович
БО́ЙКО Павло Андріанович (27. 02. 1898, м. Кролевець Черніг. губ., нині Сум. обл. — 19. 03. 1980, Полтава) — церковний діяч УАПЦ. Закін. церк.-парафіял. школу. Працював канцеляристом, зав. радіостанції міст Шостка та Ніжин (1919–22). Висвячений на диякона 1922. Від 1924 — священик. Від 1928 — настоятель Микол. церкви с. Парафіївка (нині Ічнян. р-ну Черніг. обл.). Від 1930 — протоієрей. 1930–33 — ув’язнений у концтаборах. Від 1933 — настоятель Свято-Микол. церкви с. Матяшівка (нині Великобагачан. р-ну на Полтавщині). 1934–36 — настоятель Воскресен. церкви Полтави. 1936 заарешт. удруге, ув’язнений в Ухто-Іжем. таборі Комі АРСР (до 1940). 1942–60 — настоятель Свято-Микол. церкви Полтави, заступник голови Єпархіал. упр. УАПЦ Полтавщини. 1941–43 Б. відправляв панахиди по укр. патріотах, які загинули під Крутами та Базаром, активно долучався до видавн. і доброчин. діяльності.
Додаткові відомості
- Державний архів
- Держ. архів Полтав. обл. Ф. Р. 4085. Оп. 16. Спр. 37.
Рекомендована література
- Знаменський С. У добу панування безбожників він ніс людям світло Бога // Полтав. єпархіал. відомості. 2002. Ч. 8.
Завантажити статтю
Людина 
 (2).jpg)
