Бойко Павло Андріанович

БО́ЙКО Павло Андріанович (27. 02. 1898, м. Кролевець Черніг. губ., нині Сум. обл. — 19. 03. 1980, Полтава) — церковний діяч УАПЦ. Закін. церк.-парафіял. школу. Працював канцеляристом, зав. радіостанції міст Шостка та Ніжин (1919–22). Висвячений на диякона 1922. Від 1924 — священик. Від 1928 — настоятель Микол. церкви с. Парафіївка (нині Ічнян. р-ну Черніг. обл.). Від 1930 — протоієрей. 1930–33 — ув’язнений у концтаборах. Від 1933 — настоятель Свято-Микол. церкви с. Матяшівка (нині Великобагачан. р-ну на Полтавщині). 1934–36 — настоятель Воскресен. церкви Полтави. 1936 заарешт. удруге, ув’язнений в Ухто-Іжем. таборі Комі АРСР (до 1940). 1942–60 — настоятель Свято-Микол. церкви Полтави, заступник голови Єпархіал. упр. УАПЦ Полтавщини. 1941–43 Б. відправляв панахиди по укр. патріотах, які загинули під Крутами та Базаром, активно долучався до видавн. і доброчин. діяльності.

Літ.: Знаменський С. У добу панування безбожників він ніс людям світло Бога // Полтав. єпархіал. відомості. 2002. Ч. 8.

ДА: Держ. архів Полтав. обл. Ф. Р. 4085. Оп. 16. Спр. 37.

Т. П. Пустовіт

Державний архів

Держ. архів Полтав. обл. Ф. Р. 4085. Оп. 16. Спр. 37.

Рекомендована література

1. Знаменський С. У добу панування безбожників він ніс людям світло Бога // Полтав. єпархіал. відомості. 2002. Ч. 8.
   Google ScholarInternet

завантажити статтю