БО́ЙКО Павло Андріанович (27. 02. 1898, м. Кролевець Черніг. губ., нині Сум. обл. — 19. 03. 1980, Полтава) — церковний діяч УАПЦ. Закін. церк.-парафіял. школу. Працював канцеляристом, зав. радіо­станції міст Шостка та Ніжин (1919–22). Висвячений на диякона 1922. Від 1924 — священик. Від 1928 — настоятель Микол. церкви с. Парафіївка (нині Ічнян. р-ну Черніг. обл.). Від 1930 — протоі­єрей. 1930–33 — увʼязнений у концтаборах. Від 1933 — настоятель Свято-Микол. церкви с. Матяшівка (нині Великобагачан. р-ну на Полтавщині). 1934–36 — настоятель Воскресен. церкви Полтави. 1936 заарешт. удруге, увʼязнений в Ухто-Іжем. таборі Комі АРСР (до 1940). 1942–60 — настоятель Свято-Микол. церкви Полтави, за­ступник голови Єпархіал. упр. УАПЦ Полтавщини. 1941–43 Б. від­правляв панахиди по укр. патріотах, які загинули під Крутами та Базаром, активно долучався до видавн. і доброчин. діяльності.