БО́ЙЧЕНКО Валерій Петрович (03. 05. 1941, с. Снігурівка, нині місто Микол. обл. — 25. 03. 2011, Миколаїв) — поет, пере­кладач, публіцист, крає­знавець. Член НСПУ (1976). Премія ім. М. Аркаса (1998). Закін. Львівський університет (1965). Викладав англ. мову в школі-інтернаті в Душанбе (1965–67); морехід. училищі й технол. ін­ституті (Херсон, 1967–75); Микол. пед. ін­ституті (1975–77). Завідував кабінетом молодого автора (1977– 86); керував літ. обʼ­єдн. «Стапель» (1977–84); працював відп. секр. Микол. організації СПУ (1986– 92), був спів­головою Микол. екол. організації «Зелений світ» (1988–89), головою міськ. Товариства української мови (1989), першим головою, потім спів­головою Микол. край. організації Всеукр. товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка (1989– 98). Від 1996 — спів­роб. Микол. філії Нац. університету «Києво-Могилянська академія». Автор зб. поезій «Іскри» (К., 1972), «Сонячні кола» (Сф., 1975), «Полі­т­тя» (К.,1977), «Багряні колони» (О., 1978), «Широти» (О., 1981), «Світлі ріки» (К., 1984), «Доброта» (О., 1987), «Птахи над полумʼям» (К., 1989), «Який широкий світ!» (О., 1989), «Правий берег» (К., 1991), «Не по­вториться мить» (М., 2000). Ви­йшли зб. пере­кладів англ. нар. поезії «У мене курочка була» (К., 1973), англ. та амер. поетів «Зроду ще такого я не бачив!» (К., 1975), роману Р.-Л. Стівенсона «Корабельна ката­строфа» (К., 1984) та ін. Упорядник кількох збірок поезій та пере­кладів. Опубл. низку публіцист. та крає­знав. статей, спрямованих на від­родже­н­ня й утвердже­н­ня коренів укр. культури в Пд. Україні. Поезія Б. по­значена ліричністю, органічним звуча­н­ням нац. мотивів.