Бойченко Валерій Петрович
БО́ЙЧЕНКО Валерій Петрович (03. 05. 1941, с. Снігурівка, нині місто Микол. обл. — 25. 03. 2011, Миколаїв) — поет, перекладач, публіцист, краєзнавець. Член НСПУ (1976). Премія ім. М. Аркаса (1998). Закін. Львівський університет (1965). Викладав англ. мову в школі-інтернаті в Душанбе (1965–67); морехід. училищі й технол. інституті (Херсон, 1967–75); Микол. пед. інституті (1975–77). Завідував кабінетом молодого автора (1977– 86); керував літ. об’єдн. «Стапель» (1977–84); працював відп. секр. Микол. організації СПУ (1986– 92), був співголовою Микол. екол. організації «Зелений світ» (1988–89), головою міськ. Товариства української мови (1989), першим головою, потім співголовою Микол. край. організації Всеукр. товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка (1989– 98). Від 1996 — співроб. Микол. філії Нац. університету «Києво-Могилянська академія». Автор зб. поезій «Іскри» (К., 1972), «Сонячні кола» (Сф., 1975), «Поліття» (К.,1977), «Багряні колони» (О., 1978), «Широти» (О., 1981), «Світлі ріки» (К., 1984), «Доброта» (О., 1987), «Птахи над полум’ям» (К., 1989), «Який широкий світ!» (О., 1989), «Правий берег» (К., 1991), «Не повториться мить» (М., 2000). Вийшли зб. перекладів англ. нар. поезії «У мене курочка була» (К., 1973), англ. та амер. поетів «Зроду ще такого я не бачив!» (К., 1975), роману Р.-Л. Стівенсона «Корабельна катастрофа» (К., 1984) та ін. Упорядник кількох збірок поезій та перекладів. Опубл. низку публіцист. та краєзнав. статей, спрямованих на відродження й утвердження коренів укр. культури в Пд. Україні. Поезія Б. позначена ліричністю, органічним звучанням нац. мотивів.
Рекомендована література
- Федоровська Л. Іскри з різних багать // ЛУ. 1972, 23 трав.;
- Бойко О. Валерій Бойченко. Поліття // Дніпро. 1978. № 1;
- Кухар-Онишко О. Не обійду чужої муки // Ленін. плем’я. 1989, 20 серп.;
- Январьов Е. Сад біля полігону // Пд. правда. 1990, 22 лют.;
- Креминь Д. Степная душа // Юж. правда. 1991, 6 мая.
Завантажити статтю
Людина 
