Бойченко Микола Романович

БО́ЙЧЕНКО Микола Романович (1894, м. Ізмаїл, нині Одес. обл.; за ін. даними — 1896, Київ — 1946 або 1947, Бухарест, за ін. даними — Угорщина) — композитор, музикознавець і диригент. Доктор музикології. Закін. Київську консерваторію (1919). Під час навч. працював акомпаніатором керованого О. Кошицем студент. хору Київ. університету. Удосконалював профес. майстерність у Парижі. Викладав у Київ. консерваторії гармонію (1919–22). Працював 1922–23, 1929–30 у Кишиневі, де організував і очолив Спілку лірич. артистів. 1924–29 — викладач теорії музики та композиції в Консерваторії св. Цецилії в Римі; 1930–32 — в Парижі; 1932– 38 — в Чернівцях, очолив хорове товариство «Буковинський кобзар» і керував його хором, був дир. і викл. Вищої муз. школи. Від 1938 — в Бухаресті. Серед муз.-теор. праць — «Nuovi principi della composizione musicale» («Нові принципи музичної композиції», Рим, 1928). Упорядник зб. «150 буковинських народних пісень із села Чумкова» (1935). Автор п’єс, хорів, пісень на слова Т. Шевченка, Ю. Федьковича, І. Мазепи, обробок нар. пісень.

Рекомендована література

1. Рудницький А. Українська музика. Мюнхен, 1963;
   Google Scholar Internet
2. I. Sonevytskyi, Palidvor-Sonevytska. Dictionary of Ukrainian Composers. Lviv, 1997.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю