Бокс

БОКС (від англ. box, букв. – удар) – ациклічний, швидкісно-силовий вид спортивного єдиноборства; поєдинок у формі кулачного бою за особливими правилами. Кулач. бій був відомий ще за 3 тис. рр. до н. е. у Вавилоні, стародав. Єгипті та Греції. 688 р. до н. е. його внесено до програми давньогрец. Олімпійських ігор (через 100 р. переможцем Олімпійських ігор з кулач. бою став Піфагор). Згодом цей вид двобоїв поширився в багатьох країнах, а у Великій Британії трансформувався у Б. Засн. Б. – Дж. Фіґґ (чемпіон Великої Британії, 1719). У 1743 Дж. Браутон розробив перші правила змагань без рукавиць. 1867 запроваджено нові правила маркіза Квінсберрі. Від 1891 бої проводяться в рукавичках, за ваговими категоріями. Від 1904 Б. входить до програми всіх Олімпійських ігор (крім 1912). Змагання з Б. проходять на рингу. Бій складається з 4-х раундів по 2 хв., з перервами на 1 хв. (аматорський бокс). Переможцем вважають боксера, який набрав найбільше очок або виграв бій нокаутом. Осн. правила Б.: забороняється завдавати ударів нижче пояса, в потилицю, спину, головою і нападати на суперника після команди рефері «стоп».

Кулач. бій був досить поширеним за часів Київ. Русі та козаччини, потім існував лише як традиц. розвага в селах та передмістях. Перша згадка про новітній Б. в Україні пов’язана з діяльністю француза М. Рантьє, який 1911 почав тренувати студентів Університету св. Володимира у Києві, а згодом організував гурток «Спорт і бокс». За рад. влади Б. до 1925 перебував під забороною як «буржуазний» вид спорту і тому почав поширюватися лише від 30-х рр. Центром розвитку Б. в Україні став Харків, де було відкрито Вищу школу тренерів при Інституті фізичної культури, випускниками якої стали боксери А. Грейнер, І. Заславський, С. Середенко, П. Солониченко, М. Чижняк, Л. Шагін та Д. Фідлер. В Одесі тренер. діяльність розпочав А. Бакман. 1933 у Мінську відбулася 2-а першість СРСР, де треті місця посіли у вагових категоріях до 51 кг і до 54 кг одесити А. Бакман і Д. Фідлер, а у вазі до 60 кг – харків’янин П. Солониченко. 1935 на першості СРСР харків’янин І. Заславський (у вазі до 51 кг) виборов 2-е м., а 1940 в цій категорії його земляк Л. Сегалович став переможцем. У Києві 1935 розпочав тренер. діяльність Л. Сапливенко, його вихованці були призерами першості СРСР. У 30-х рр. Б. поширився й у Зх. Україні, зокрема у львів. спорт. клубах «Погонь», «Лехія», «Чарні», а також «Польонія» (Перемишль), «Поділля», «Креси», Жидів. робітн. клюбі спортовому (усі – Тернопіль). У Станіславі (нині Івано-Франківськ) укр. боксери виступали в польс. клубах, зокрема «Ревері»; найкращими були важковаговики В. Черняхівський, брати Осип і Едвард Хоми. О. Хома став чемпіоном Польщі, 1937 вийшов на профес. ринг США й у першому бою переміг суперника нокаутом. Але польс. влада не видала боксерові виїзної візи для продовження кар’єри. 1937 у Львові організовано секцію Б. при спорт. товаристві «Україна», куди перейшло чимало укр. боксерів із польс. клубів. У СРСР боксери поділялися на 4 вікові групи, які змагалися в 11-ти вагових категоріях. Створ. Федерацію боксу СРСР, яка входила до складу Міжнар. асоц. аматор. боксу (1947) та Європ. асоц. боксерів-аматорів (1970). Від липня 1944 відновилися щорічні змагання на першість Рад. Союзу. 1947 харків’янин Г. Єршко здобув 1-е м. у ваговій категорії до 81 кг. Відтоді призерів першостей СРСР нагороджували золотими, сріб. й бронз. медалями. Укр. боксери вибороли бронзу (1948, 1951), срібло (1949). Вихід спортсменів Рад. Союзу з самоізоляції у зв’язку з участю у 15-х Олімпійських іграх (Гельсинкі, 1952) збагатив досвідом боксерів Москви, з яких складалася майже вся збірна команда СРСР. На чемпіонаті Європи 1953 у Варшаві єдиним представником України був гол. тренер команди М. Романенко з Харкова. 1954 чемпіоном СРСР у вазі до 71 кг став киянин Р. Карпов, який 1956 брав участь у 16-х Олімпійських іграх у Мельбурні. 1966 киянин В. Бендаловський виграв чемпіонат СРСР у вазі до 54 кг. Тричі чемпіоном СРСР із Б. ставав киянин В. Мусалімов (1967– 69), який 1968 виборов бронз. нагороду на 19-х Олімпійських іграх у Мехіко. Від 70-х рр. відзначилися боксери Донеччини. В. Засипко двічі ставав чемпіоном Європи (1972, у вазі до 48 кг; 1975, у вазі до 51 кг) та бронзовий призером чемпіонату світу (1974, у вазі до 51 кг), А. Климанов у ці ж роки став чемпіоном Європи у вазі до 71 кг і мав 3-й результат у вазі до 81 кг (1974), О. Ткаченко здобув золоту медаль на чемпіонаті Європи у вазі до 48 кг (1975), В. Мірошниченко став чемпіоном Європи у вазі до 54 кг (1981), фіналістом 22-х Олімпійських ігор (Москва, 1980) та чемпіонату світу (1982). Стабільністю результатів відзначався О. Ягубкін (вагова категорія до 91 кг) – 3-раз. чемпiон Європи (1981, 1983, 1985), чемпiон свiту (1982), володар Кубка свiту (1983). У вазі до 71 кг знач. результатів досяг В. Савченко (Дніпропетровськ), який став чемпіоном Європи (1977) та світу (1978), бронз. (1976) та сріб. (1980) призером Олімпійських ігор. У вазі до 81 кг киянин В. Качановський переміг на чемпіонаті Європи та Кубку світу (1983). Після проголошення незалежності України міжнар. визнання здобули львів’яни Р. Зауличний та Л. Шапошников. Відзначилися боксери-важковаговики (до 91 кг) Віталій і Володимир Клички. Віталій посів 2-е м. на чемпіонаті світу 1995, а Володимир став чемпіоном 26-х Олімпійських ігор 1996 в Атланті. На чемпіонаті Європи 1998 перемогли Володимир Сидоренко і С. Данильченко (вагові категорії відповідно 51 і 54 кг), ще 2 срібні медалі і 1 бронзова вивели Україну в команд. заліку на 2-е м. У 90-х рр. в Україні профес. Б. розвивається в Донецьку (Ю. Пащевський став президентом Асоц. боксерів України) та Києві (М. Зав’ялов очолив Лігу профес. Б. України). Чемпіонами Європи 2000 стали брати Валерій і Володимир Сидоренки (вагові категорії відповідно 48 і 51 кг). На чемпіонаті світу 2001 боксери України завоювали 2-е м. у командному заліку: 2-і м. – Володимир Сидоренко, В. Колесник (Коломия, 60 кг), О. Мазикін (Луганськ, Харків, понад 91 кг); 3-і м. – Ю. Золотов (63,5 кг) і В. Узелков (до 91 кг, обидва – Вінниця), на чемпіонаті Європи 2002 результати укр. боксерів були такими: 1-е м. – О. Машкін (Миколаїв, 75 кг), 2-е м. – О. Бокало (Донецьк, 67 кг) і В. Узелков, 3-є м. – В. Перун (Донецьк, 81 кг) і А. Цариков (Миколаїв, понад 91 кг).

Літ.: Джероян Г. Совершенствование техники боксера. Москва, 1955; Огуренков Е. И., Худадов Н. А. Специальные упражнения боксера. Москва, 1957; Огуренков Е. И. Ближний бой в боксе. Москва, 1959; Градополов К. Тренировка боксеров. Москва, 1960; Його ж. Бокс. Москва, 1961; Худадов Н. А. Психологическая подготовка боксера. Москва, 1968; Огуренков Е. И. Ближний бой. Москва, 1969; Джероян Г. О. Тактическая подготовка боксера. Москва, 1970; Кочур А. Тактична майстерність боксера. К., 1977; Романов В. Бой на дальней, средней и ближней дистанциях. Москва, 1979; Савченко В. Г. Основы психологии современного бокса. Дн., 1996; Його ж. Специализированные качества боксера с учетом проявления их произвольного внимания. Дн., 1998; Пащевский Ю. Г. Бокс – школа мужества. Д., 1999; Кличко В. Бокс: теория и методика спортивного отбора. К., 1999; Його ж. Бокс: многоэтапный контроль базовой подготовленности. К., 2000; Кретов Г. М. Джентльмен ринга. О., 2000; Остьянов В. Н., Гайдамак И. И. Бокс: обучение и тренировка. К., 2001.

А. Г. Кочур

Рекомендована література

Джероян Г. Совершенствование техники боксера. Москва, 1955;
Огуренков Е. И., Худадов Н. А. Специальные упражнения боксера. Москва, 1957;
Огуренков Е. И. Ближний бой в боксе. Москва, 1959;
Градополов К. Тренировка боксеров. Москва, 1960;
Його ж. Бокс. Москва, 1961;
Худадов Н. А. Психологическая подготовка боксера. Москва, 1968;
Огуренков Е. И. Ближний бой. Москва, 1969;
Джероян Г. О. Тактическая подготовка боксера. Москва, 1970;
Кочур А. Тактична майстерність боксера. К., 1977;
Романов В. Бой на дальней, средней и ближней дистанциях. Москва, 1979;
Савченко В. Г. Основы психологии современного бокса. Дн., 1996;
Його ж. Специализированные качества боксера с учетом проявления их произвольного внимания. Дн., 1998;
Пащевский Ю. Г. Бокс – школа мужества. Д., 1999;
Кличко В. Бокс: теория и методика спортивного отбора. К., 1999;
Його ж. Бокс: многоэтапный контроль базовой подготовленности. К., 2000;
Кретов Г. М. Джентльмен ринга. О., 2000;
Остьянов В. Н., Гайдамак И. И. Бокс: обучение и тренировка. К., 2001.