Броджі-Беркофф Джованна

БРО́ДЖІ-БЕ́РКОФФ Джованна (Brogi Bercoff Giovanna; 06. 11. 1943, м. Аарау, Швейцарія) — італійська славістка. Іноз. чл. НАНУ (2003). Закін. Флорентій. університет (1968). Президент Італ. асоц. славістів (1993–98), віце-президент по Зх. Європі Міжнар. асоц. україністів (від 1999), чл. Директив. комітету Італ. асоц. укр. студій (від 2000 — її президент), а також низки ін. міжнар. славіст. організацій. 1973–89 — асоційов. проф. слов’ян. філології, 1989–94 — ординар. проф. в університеті Урбіно; від 1994 — ординар. проф. історії російської мови в Мілан. університеті й дир. Інституту мов і літ-р Сх. Європи цього університету. Член ред. ж. «Ricerche slavistiche» (1987–97) та «Russica Romana» (від 1998, нині — гол. ред.). Наукові дослідження: компаративіст. студії ренесанс. та барок. історіографії в культурах Далматії, Польщі, України та Росії, слов’ян. та європ. бароко, середньовічна література Русі, літ. епістолографія як жанр у середньовіч. Русі (12–16 ст.), літ. твори укр. ерудитів у Росії (17 ст. — Дмитрій Туптало, Стефан Яворський), функціонування та літ. типологія плюралінгвізму в польс., укр. та рос. культурах 17–18 ст. (об’єктом наук. аналізу є дво- і тримовні польс.-лат.-рутенські тексти, переклад лат. текстів церк.- слов’ян. мовою рос. редакції). Організаторка міжнар. конгресів, що стосувалися також укр. проблематики: «Історіографія в Польщі, Україні та Росії в 16–18 ст.» (1984), «Середньовіччя та бароко в Польщі, Україні та Росії 16–18 ст.» (1989), «Ідея слов’янської єдності в історії славістики» (1992; усі — в Урбіно), «Переклад та опрацювання текстів у польській, українській та російській літературах 16–18 ст.» (1996), «Іван Мазепа та його послідовники: Державна ідеологія, історія, релігія, література, культура» (2002; обидва — Ґарньяно-дель- Ґарда). Брала участь у Міжнар. конгресах славістики (1983, 1988, 1993, 1998, 2003) та ін. славіст. симпозіумах, читала курси лекцій у багатьох університетах світу. Б.-Б. — дослідниця літ. та істор. аспектів творів, завдяки чому явища слов’ян. культур подано в заг.-європ. контексті. Упорядниця й авторка першого в Італії дослідження слов’ян. бароко. Зокрема такий комплекс. компаративіст. підхід притаманний українознавчим працям Б.-Б., в яких проблематика укр. культури розглядається в тісному зв’язку з культур. динамікою Польщі, Росії та Європи в цілому. Її дослідж. є знач. внеском у консолідацію концепції укр. культури як історично закономірного «посередника» між Зх. Європою та культурами православно-слов’ян. ареалу. Також важливою є роль Б.-Б. у процесі розбудови та інституціоналізації українознавства в системі італ. славістики.

Завантажити статтю