Бродський Олександр Ілліч

БРО́ДСЬКИЙ Олександр Ілліч (07(19). 06. 1895, м. Катеринослав, нині Дні­пропетровськ — 21. 08. 1969, Київ) — фізико-хімік. Доктор хімічних наук (1926), професор (1934). Академік АН УРСР (1939), член-кореспондент АН СРСР (1943). Сталінcька премія (1946). Премії ім. М. Кучерова АН СРСР (1927), ім. Л. Писаржевського АН УРСР (1965). Заслужений діяч науки УРСР (1965). Державні нагороди СРСР. Навч. у Катеринослав. гірн. ін­ституті (від 1913) та університеті (1916), закін. Моск. університет (1922). Від 1914 працював у лаб. академік Л. Писаржевського, 1916–17 — в університет. лаб. академік П. Чугаєва, одночасно ст. лаборантом на дослід. хім. заводі. 1922 повернувся до Катеринослава, працював в ІНО: асист., доцент, від 1925 — проф., 1926–33 — завідувач кафедри фіз. хімії. Водночас 1926–32 — завідувач кафедри фіз. хімії Дні­проп. мед. ін­ституту. Викладав у Дні­проп. гірн. ін­ституті (1926–41): завідувач кафедри і лаб. фіз. хімії (1930– 41). Від 1924 працював також на н.-д. каф. електрон. хімії, організованій Л. Писаржевським, а після її реорганізації в Ін­ститут фіз. хімії АН УРСР (1927) — завідувач від­ділу, 1939–59 — директор цього Ін­ституту. Брав участь в організації Дні­проп. хім.-технол. ін­ституту (нині університет; 1930–41). Видатний укр. учений, з імʼям якого повʼязаний роз­виток фіз. хімії в СРСР. Його під­ручник «Физическая химия» (у 2-х т., 1-е вид. — Дн., 1927–28; 6-е вид. — Москва; Ленин­град, 1948) неодноразово пере­ви­даний і пере­кладений укр., грузин., латис., польс. та болгар. мовами. Автор праць із термодинаміки та електрохімії роз­чинів, ви­вче­н­ня ізотоп. методами механізму хім. реакцій і курсу фіз. хімії для вищої школи. Робота «Химия изотопов» (Москва, 1952, 1957; пере­кладена нім., китай., польс. мовами) — перша моно­графія в цій галузі у світ. науці. Встановив кількісну залежність електрод. потенціалу від ді­електрич. проникності роз­чин­ника. Вперше в СРСР одержав важку воду (1934), концентрати важкого кисню (1937) й важкого азоту (1949). Автор заг. теорії роз­діле­н­ня ізотопів та методів їх аналізу. Вперше в СРСР за­стосував стабіл. ізотопи для дослідж. механізмів хім. реакцій. Дослідив ізотоп. обмін водню, кисню, сірки, торію, аргону та азоту; пероксидні сполуки й процеси окисне­н­ня; роз­робив методи ізотоп. аналізу свинцю та ін. елементів гірських порід і мінералів задля ви­значе­н­ня їхнього геол. віку. Точні методи, прецизійні виміри ізотоп. складу й теор. роз­рахунки дали змогу Ін­ституту геол. наук АН УРСР установити достовірну геохронологію укр. гірських порід, що полегшило пошуки мінерал. багатств України. 1963 Б. організував перший в Україні центр ви­вче­н­ня процесів, що від­буваються за участі вільних радикалів, методом електрон. парамагніт. резонансу. Цей метод дав можливість ви­вчити механізм старі­н­ня ка­прону, деякі електрохім. процеси, дослідити властивості стабілізаторів для полімер. матеріалів тощо. Б. — один із засн. Всесоюз. хім. товариства ім. Д. Менделєєва (1933– 69), від 1933 — чл. його Центр. правлі­н­ня та голова Дні­проп. обл. від­діл. (1933–41). У 1958– 69 — голова Наук. ради з про­блем «Теорія хім. будови, кінетики та реакц. здатності» при Від­ділен­ні хімії та хім. технології АН УРСР.

Завантажити статтю