Бронзовий вік
Визначення і загальна характеристика
БРО́НЗОВИЙ ВІК — культурно-історичний період в історії людства, коли набули поширення вироби з бронзи (штучний сплав міді з оловом, мишʼяком, свинцем тощо). Використовувалися поряд із камʼяними, поступово їх витісняючи. Бронзовий вік прийшов на зміну мідному, оскільки бронза плавиться легше, вироби з неї твердіші й гостріші від мідних. Перші згадки про бронзу — в шумеро-акадській літературі («Гімн богові вогню»). Щонайдавніші вироби з бронзи знайдено в Месопотамії та Південному Ірані (в середині 4 тисячоліття до нашої ери). Потім вони поширилися на терени Малої Азії, Єгипту (наприкінці 4 тисячоліття до нашої ери). У 3 тисячолітті до нашої ери бронзові речі вже виготовляли в Індії та на Півдні Європи, зокрема й на теренах України, а в 2 тисячолітті до нашої ери — на решті теренів Європи та в Китаї. Ще пізніше бронзовий вік фіксується в Африці (1 тисячоліття до нашої ери) та Південній Америці (1 тисячоліття нашої ери).
Із бронзоливарним виробництвом повʼязані професійна спеціалізація майстрів, виникнення потужних осередків металообробки, гірничо-металургійних центрів і провінцій. Нерівномірність розвитку окремих регіонів за доби бронзи стала ще відчутнішою. У Месопотамії та Єгипті бронзовий вік практично збігався з утворенням первісних держав, цивілізацій. На інших теренах інтенсифікувався розвиток передцивілізаційних та цивілізаційних процесів. У 2 тисячолітті до нашої ери держави формувалися на островах Егейського моря та на Південному Балканському півострові (Крито-Мікенська цивілізація). Серед культур бронзового віку Європи виділяють унетицьку, курганних поховань, полів поховальних урн, лужицьку тощо.
Бронзовий вік на теренах України поділяють на 3 періоди:
- ранній бронзовий вік (30/28–23 ст. до нашої ери),
- середній бронзовий вік (23–17 ст. до нашої ери),
- пізній бронзовий вік (17–10/9 ст. до нашої ери).
Перші бронзові вироби потрапили на територію сучасної України з Балкан, Прикарпаття та Кавказу. Розвиток місцевого бронзоливарного виробництва припадає на середній та пізній періоди бронзового віку. На півночі помітна затримка в розвитку культур бронзового віку, порівняно зі степовою смугою. Це зумовлено тим, що упродовж усього періоду бронзового віку в лісостепу великого значення набуває видобуток кременю й виготовлення з нього знарядь (наявність виходів кременю й велика вартість бронзи в цих регіонах). Сировина для плавлення бронзи надходила з Балкано-Карпатського, Північнокавказького та Приуральського регіонів. Розроблялися також місцеві міднорудні родовища Донбасу та Волині. Активна обробка бронзи провадилася населенням степу (ямна, усатівська, кемі-обинська, катакомбна, багатоваликової кераміки, зрубна, сабатинівська та білозерська культури), Прикарпаття (культури шнурової кераміки, комарівська, Ноуа) та Закарпаття (культури Отомань, Фельшесеч-Станове, Гава). Культури Північної України (середньодніпровська, тшинецька, марʼянівська, бондарихінська, білогрудівська, лебедівська) відчували постійну нестачу бронзи.
Від 12 ст. до нашої ери спостерігається криза бронзоливарного виробництва. В ужиток дедалі більше входять вироби із заліза. У бронзовому віці завершилися процеси 1-го суспільного поділу праці, розвиток орного землеробства, формування й розвиток общинного ремесла, виникнення спеціалізованих майстерень для виготовлення серпів, тесел, використання упряжного коня та колісниць, відокремлення племінної верхівки, парної сімʼї, виникнення великих етнокультурних утворень.
Літ.: Монгайт А. Л. Археология Западной Европы. Бронзовый и железный века. Москва, 1974; Березанская С. С. Северная Украина в эпоху бронзы. К., 1982; Культуры эпохи бронзы на территории Украины. К., 1986; Давня історія України. Т. 1. К., 1997.
В. В. Отрощенко
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
