Бртань Рудо

БРТАНЬ Рудо (Brtáň Rudo; 09. 10. 1907, с. Гибе, нині округ Ліптова, Словач­чина — 04. 04. 1998, Братислава) — словацький славіст, літературо­знавець, поет і пере­кладач. Доктор філософії (1932). Навч. на філос. факультеті у Празі й Братиславі (1927–32). У 1937–38 був на стажуван­ні в Югославії та Польщі, 1945–46 — в Москві. 1961–79 — науковий спів­робітник Ін­ституту словац. літ-ри (згодом Літературо­знав. ін­ститут Словац. АН). У студент. роки Б. писав поезії, в яких пере­важали теми інтим. і патріот. лірики, пізніше роз­почав пере­кладац. і літературо­знавчу діяльність. Пере­кладав пере­важно словʼян. і нім. поетів (Т. Шевченко, А. Міцкевич, С. Враз, Ф. Прешерн, О. Жупанчич, К. Ґалчинський, Й. Ґете, Г. Гайне, Н. Ленау, Р.-М. Рільке). З літературо­знав. праць найви­значніші: «Barokový slavizmus» (1939), «О Bottovej “Smrti Janośikovej”» (1942), «Samova Chalupkova béseň “Mor ho!”» (1942), «Osudy Janka Kráła» (1946), «Ján Kollár, básník a Slovan» (1963), «Slovensko-slovanské literárnе vztăhy a kontakty» (1973). Пере­клади Б. з поезії Т. Шевченка («Заповіт», «Чого мені тяжко, чого мені нудно...», «Думка», «Думи мої, думи мої...», «Не вернувся із походу...», «Іван Під­кова», «Єретик», «Не женися на багатій...», «Причин­на», «Стоїть в селі Суботові...», «Ой одна я, одна...», «Думка» («Вітре буйний, вітре буйний!»), «Заворожи мені, волхве...», «Н. Марковичу» та ін.) уві­йшли до бібліо­графії «Ukrajinica Slovaca» (1945–64). Кілька ювілей. статей про Шевченка («Básnici veria do budúcnosti», 1947; «Т. H. Ševčenko», 1951; 1954; 1974; «Z života T. H. Ševčenka», 1954 та ін.) Б. написав з метою популяризації життя й творчості Кобзаря. У рукопис. спадщині Б. є неопубл. перекл. «Гайдамаків», виконаний з рос. пере­кладу.

Завантажити статтю