БРЮЛ­ЛО́ВА-ШАСКО́ЛЬСЬКА Надія Володимирівна (30. 11. 1886, С.-Петербург — 09. 10. 1937, Ташкент) — політична діячка. Закін. істор.-філол. від­діл. Вищих жін. курсів (1908). Навч. у Гайдельбер. університеті (Німеч­чина). Повернувшись з-за кордону, викладала у г-зіях. Спів­працювала із ж. «Вестник Европы», «Летопись», «Современ­ник» та ін. 1910 вступила в Партію соціалістів-революціонерів, під­тримувала звʼязки з соціал-демократами і трудовиками. Пред­ставляла есерів у Раді нац.-соціаліст. партій. Від 1917 — чл. Петрогр. губкому партії есерів. 1918 виїхала в Україну. 1919–20 — екс­траординар. проф. у Харків. університеті. Після захопле­н­ня Харкова більшовиками повернулася до Петро­града, де викладала у Геогр. ін­ституті. 1920 брала участь у 2-й Всерос. конф. меншості партії соціалістів-революціонерів, була обрана в Центр. бюро. 1922 арешт. і вислана до Ташкента на 3 р. 1923 знову арешт. і від­правлена в Самарканд, звідти — у Полторацьк (нині Ашґабат). 1933 арешт. і ві­діслана до Ташкента, де працювала в Середньоазіат. музеї та у Середньоазіат. фінанс.-екон. ін­ституті: викл., доцент кафедри іноз. мов. 1937 арешт. за «проведе­н­ня контр­рев. антирадян. агітації і пропаганди» і засуджена до роз­стрілу.