Розмір шрифту

A

Брянська область

БРЯ́НСЬКА О́БЛАСТЬ — регіон на заході Російської Федерації. Межує на пів­ночі зі Смоленською та Калузькою, на сході з Орловською, на пів­ден­ному сході з Курською областями Російської Федерації, на заході з Гомельською та Могильовською областями Білорусі, на пів­дні з Чернігівською та Сумською областями України. Утворена 5 липня 1944 року. Площа 34,9 тис. км2. Населе­н­ня 1 410,3 тис. осіб (2002); пере­важають росіяни, живуть також українці та білоруси. Поділяється на 27 ра­йонів, має 16 міст і 29 селищ міського типу. Знаходиться у басейні Десни. Поверх­ня Брянської області рівнин­на. На сході і пів­нічному сході в межах області — частина Середньоросійської та Смоленської височин, на пів­дні — частина Придні­провської низовини. Корисні копалини: фосфорити, вогнетривкі глини, мергелі, піски, торф, залізна руда. Клімат помірно континентальний. Середня температура січня -7 °С, липня +19 °С. Опадів близько 600 мм на рік. Ґрунти підзолисті, дерново-підзолисті, лісові, темно-сірі та опідзолені чорноземи. Близько 25 % території Брянської області вкривають ліси (сосна, береза, осика, ялина).

Роз­винуті машинобудува­н­ня (дизелі, транс­порт­ні, сільськогосподарські, будівельні, дорожні, текс­тильні машини, вер­стати, рефрижераторні секції) й металооб­робка, хімічна, легка, харчова, лісова, деревооб­робна промисловості і виробництво будівельних матеріалів. Енергетика базується на місцевому торфі та природному газі. Рослин­ництво: зернові й технічні культури, картопля, фрукти. Для тварин­ництва характерні молочно-мʼясне скотарство, свинарство, птахівництво. Важливий вузол залізниць (лінії на Москву, Київ, Харків, Гомель, Смоленськ, Орел, Вязьму). Основні види транс­порту — залізничний і автомобільний, проходить автомагістраль «Україна» (Москва–Київ). У Брянській області — 4 вищих на­вчальних заклади, 28 середніх спеціальних на­вчальних закладів; 2 театри, цирк, 5 крає­знавчих музеїв.

Адміністративний центр Брянської області — місто Брянськ (населе­н­ня 550 тис. осіб станом на 2002 рік) — був заснований як укріплений пункт під на­звою Бринь, згодом — Дебрянськ. Місцеві крає­знавці та вчені вважають, що назва «Брянськ» походить від літописної «Дебрянськ», яка уперше згадується 1146 року в Іпатіївському літописі. Належав Чернігівським князям. У 16–17 столі­т­тях на території Брянської області (пів­нічна та пів­нічно-східна частини) від­булася зміна етнічного складу населе­н­ня через інтенсивне заселе­н­ня земель московитами (старовірами, каторжниками, стрільцями із сімʼями, іншими пере­селенцями). 1709–1779 — адміністративна одиниця Київської губернії. За Геть­манщини ця територія належала до Стародубського полку, від 1782 — складова Чернігівського намісництва, від 1802 — Чернігівської губернії. У 19 століт­ті став центром промислового ра­йону. Ревізійний пере­пис 1899 року, етно­графічні карти О. Ріт­тіха та описи О. Русова свідчать, що близько 70 % населе­н­ня пів­нічної частини Чернігівської губернії становили українці, за російським же пере­писом 1897 року пере­важали росіяни. Мову місцевого населе­н­ня лінгвісти вважали білоруською говіркою.

До 1920 року пів­ден­но-західна частина нинішньої території Брянської області входила до пів­нічних земель Чернігівської губернії (Стародубський, Мглинський, Суразький і Новозибківський повіти). З початком свого існува­н­ня УНР не претендувала на пів­нічну частину Чернігівської губернії, однак на під­ставі заяви земських зборів Новозибківського та Мглинського повітів (кінець 1917 року) про бажа­н­ня увійти до складу України Центральна Рада роз­ширила територію на пів­ніч. 1919 року більшовицькі війська захопили Чернігівську губернію, її пів­нічну частину при­єд­нано до Гомельської губернії, від 1926 — до Брянської губернії. За пере­писом 1926 року більшість населе­н­ня цієї території складали росіяни (80,6 %), українців було 14 %, євреїв — 3,7 %, білорусів — 1,6 %. За пере­писом 1959 року в Брянській області жило 18,3 тис. українців, станом на 1970 рік — 21 тис. (з них 9 тис. рідною вважали українську мову). У Брянську діє товариство української культури «Блакитна Десна» та організація «Стародубське козацтво».

О. С. Карабут, С. О. Плахотнюк

Додаткові відомості

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2004
Том ЕСУ:
3
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Області
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
36390
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
1 562
цьогоріч:
414
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 3 825
  • середня позиція у результатах пошуку: 9
  • переходи на сторінку: 16
  • частка переходів (для позиції 9): 16.7% ★☆☆☆☆
Бібліографічний опис:

Брянська область / О. С. Карабут, С. О. Плахотнюк // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-36390.

Brianska oblast / O. S. Karabut, S. O. Plakhotniuk // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2004. – Available at: https://esu.com.ua/article-36390.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору