Будников Михайло Сергійович

БУ́ДНИКОВ Михайло Сергійович (04. 06. 1904, Київ — 06. 03. 1966, там само) — фахівець у галузі будівництва. Доктор технічних наук (1951), професор (1952). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1964). Учасник 2-ї світової війни: інженер-майор, в умовах бойових дій брав участь у буд-ві мостів, оборон. і шляхових споруд. Державні нагороди СРСР. Закін. Київ. політех. інститут (1927). Відтоді працював виконробом, нач. буд. відділу, гол. будівельником, гол. інж. буд. управлінь і трестів у Донбасі та Харкові. Від 1935 — у Київ. інж.-буд. інституті: нач. н.-д. сектору, ст. викл., від 1939 — доцент кафедри буд. виробництва, 1950–66 — завідувач кафедри технології буд. виробництва. Одночасно — директор Інституту організації та економіки будівництва (1949–63). Засн. наук. школи потокового будівництва, розробив його теор. основи й термінологію. Сприяв організації та становленню навч. курсу «Технологія буд. виробництва». Автор наук. дослідж., найважливіші з яких перекладені нім., чес., болгар., румун. та китай. мовами, зокрема фундам. праці з теорії та практики потокового будівництва. Брав участь у проектуванні та буд-ві Дніпроп. автозаводу, Кахов. ГЕС, гірничозбагачувал. комбінатів у Кривому Розі та Братську (РФ), хім. комбінатів у Чернігові та Черкасах, житл. масивів у Києві, Запоріжжі, а також за кордоном — у Чехословаччині та Німеччині. 1995 Академією будівництва України засн. премію ім. М. Будникова.

Завантажити статтю