БУДО́ВНІЦ Ісак Урієльович (Будовниц Исаак Уриелевич; 26. 12. 1896 (07. 01. 1897), м. Грив-Семигал­лене, Литва — 30. 05. 1963, Москва) — російський історик. Кандидат історичних наук (1945). Навч. у Військ. мед. академії (1916–19), закін. Ін­ститут нар. господарства (1922) у Петро­граді. Працював у ред. газет «Правда», «Известия», «Красная газета» у видавництві АН СРСР (1920– 38). У 1928 видав кн. «Процесс Шварцбарда в Парижском суде», в якій намагався довести, що Шварцбард справедливо роз­правився з С. Петлюрою. Стат­ті та нариси Б. присвяч. колективізації на Пн. Росії, соціаліст. змінам у містах. 1937 звільн. з роботи, звинувач. у звʼязках із бухарінцями. Від 1938 — в Ін­ституті історії АН СРСР: зав. ред. «Історії СРСР», відп. секр. «Исторических записок» (1938–58), н. с. (1944–58). Учителював у м. Альметьєвськ (Татар­стан, 1941–44). Автор праць з історії рос. публіцистики 15–17 ст., екон. роз­витку, су­спільно-політ. думки в Київ. Русі. Досліджував літописи та ін. літ. памʼятки Київ. Русі, єрет. вче­н­ня «ожидовілих», «стригольників», «нестяжателів». Цін­ним посібником з історії писемності, зокрема й укр., стала його праця «Словарь рус­ской, украинской и белорус­ской письмен­ности и литературы до XVIII века» (Москва, 1962), до якої уві­йшли оригін. й пере­кладні літ. твори, памʼятки стародав. права, актові матеріали тощо.