БУЗЕ́СКУЛ Владислав Петрович (24. 02(08. 03). 1858, с. Попівка Ізюм. пов. Харків. губ., нині Балаклій. р-ну Харків. обл. — 01. 06. 1931, Харків) — історіо­граф, громадський діяч. Доктор історичних наук (1895), професор (1890). Академік АН СРСР (1922) і ВУАН (1925). Закін. Харків. університет (1880), залиш. у ньому стипендіатом на каф. заг. історії, працював магі­стром всесвіт. історії, від 1885 — приват-доцент, від 1890 — в. о. екс­траординар. проф., від 1895 — ординар. професор кафедри всесвіт. історії, декан істор.-філол. факультету (1901–06), в. о. ректора. Читав лекції на Пед. курсах при Харків. навч. окрузі та Вищих жін. курсах. Після реорганізації Харків. університету (1920) викладав на Тимчас. вищих пед. курсах, у Академії теор. знань та соц.-істор. секції факультету профес. освіти Харків. ІНО, від 1921 керував н.-д. каф. історії європ. культури при цьому Ін­ституті. Домігся нед­опуще­н­ня роз­прави над студентами й робітниками під час рев. ви­ступу в жовтні 1905. Засуджував за­стосува­н­ня смерт. кари («Дебати про смертну кару 2300 з лишком років тому», 1907). Викл. історії Греції, Б. узагальнив і видав свої лекції, які читав в Харків. університеті — «Введение в историю Греции» (Х., 1903; 1904) — джерело­знавчий та історіогр. нарис з грец. історії. 1909 ви­йшла друком «История афинской демократии», де досліджує еволюцію грец. демократ. общини від виникне­н­ня до занепаду. Популяризатор антич. історії, автор статей з низки питань політ. і культур. життя від давнини до сучасності, які обʼ­єд­нав у зб. «Исторические этюды» (1911) та «Античность и современ­ность» (1913, 3-є вид. 1924). У 1923– 24 ви­йшли друком «Открытия XIX и начала XX в. в области древнего мира» (кн. 1–2, Петро­град), де вперше в світ. літературі по­дано заг. огляд від­крит­тів в історії Сходу та Греції. В історіогр. моно­графії «Всеобщая история и ее пред­ставители в Рос­сии в XIX и начале XX в.» (ч. 1–2, Ленин­град, 1929–31) Б. під­биває під­сумки вітчизн. науки в царині всесвіт. історії. Дійсний член Моск. археол. товариства (від 1899), Одес. товариства історії і старожитностей (від 1911), почес. голова Всеукр. наук. асоц. сходо­знавства (від 1926), чл. ученої ради Наук. асоц. сходо­знавства СРСР.