Бузник Вiктор Михайлович
БУ́ЗНИК Вiктор Михайлович (21. 09(04. 10). 1914, с. Тернiвка, нині у складі Миколаєва — 23. 12. 1968, Миколаїв) — фахівець у галузi теплотехнiки. Доктор технічних наук (1961), професор (1961). Член-кореспондент АН УРСР (1967). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1966). Державні нагороди СРСР. Закін. Одес. енергет. технікум (1933), працював на теплових електростанціях інж., заст. нач. цеху, нач. цеху. Закiн. Микол. кораблебуд. інститут (1941), де й працював: від 1951 — завідувач кафедри теор. основ теплотехніки і суднових парогенераторів, водночас 1951–59 — декан маш.-буд. ф-ту, від 1952 — засн. і наук. кер. галузевої н.-д. лаб. інтенсифікації теплообміну, 1962–63 — проректор з наукової роботи, від 1965 — ректор, організував факультет електрообладнання суден. Від 1957 — голова Микол. обл. правління наук.-тех. товариства Судпрому. Організував 7 лаб. при кафедрах, зокрема термодинаміки, теплопередачі, газодинаміки та ін. У галузі інтенсифікації теплообміну створив наук. школу, дослідж. якої сприяли розвитку суднової теплотехніки для суден військ.-мор., торг., річк. й риболовец. флотів. 1948–64 редагував зб. «Труды Николаевского кораблестроительного института и морские сооружения», від 1963 — відп. ред. зб. «Судостроение и морские сооружения». Наук. працi присвяч. теорiї й тепловим розрахункам суднових парових котлiв. Розробив новий метод розрахунку топок, метод визначення оптимал. розмірів повітропідігрівачів. Його розробки забезпечили створення нових конструкцiй теплообмiн. апаратiв обмеженої ваги й габаритiв.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Проектирование судовых паровых котлов. 1951; китай. мовою — Шанхай, 1956; Судовые паровые котлы: Учеб. 1954; 1964; китай. мовою — Пекін, 1958; Теплопередача в судовых энергетических установках. 1967; Интенсификация теплообмена в судовых установках. 1969; Судовые парогенераторы: Учеб. 1970 (усі — Ленінград).
Рекомендована література
- Бугаенко Б. А., Галь А. Ф. Николаевский кораблестроительный. Судьбы выдающихся выпускников и ученых НКИ — УГМТУ. Николаев, 2002.