БУЇ́ЛА Максимиліан (10. 06. 1904, с. Коцур, Воєводина, нині Сербія і Чорногорія — 1994, м. Нови Сад, нині Сербія і Чорногорія) — руський письмен­ник і церковний діяч у Югославії. Середню освіту здобув як стипендіат Крижевацького владики в Ін­нсбруку і Травнику. Закін. Львів. богослов. академію (1929). Був священиком у Липовлянах, Коцурі й м. Нови Сад (1945–68). На­прикінці 1944 без­під­ставно заарешт. урядом Й. Тіто і засудж. до страти. Врятувало його за­ступництво впливових людей. Працював секр. Спілки катол. священиків Сербії. 1927–28 очолював Союз русько-укр. школярів у Югославії. Проводив культ.-осв. роботу серед дорослих, заснував театр. гурток у Коцурі, ощадну касу, як художник оформляв руські ви­да­н­ня, організував демонстрацію кінофільмів. Б. писав ліричні поезії та оповіда­н­ня, в яких від­творював життя і побут бачвансько-сремських русинів (цикл «Зимові почу­т­тя»), опрацьовував гуморист. й анекдот. теми («Залиште нам коні», «Присташ», «Корпа»).