Буймистер Валерій Григорович
БУЙМИ́СТЕР Валерій Григорович (21. 05. 1948, м. Виборг Ленінгр. обл., РФ — 12. 11. 2021, Київ) — співак (ліричний баритон), педагог. Народний артист України (1994). Державна премія України ім. Т. Шевченка (1999). Дипломант конкурсу ім. М. Глінки (1975). Ґран-Прі 10-го Міжнар. конкурсу в Парижі (1976). Закін. Київську консерваторію (1975; кл. Д. Євтушенка). Від 1969 — соліст Ансамблю пісні і танцю Київ. військ. округу, 1971–73 — хору опер. студії консерваторії, 1973–74 — Київ. камер. хору ім. Б. Лятошинського, 1974–76 — хору ім. П. Майбороди Держтелерадіо України, від 1976 — соліст Нац. філармонії. Водночас 1989–2002 — соліст оркестру «Київська камерата», 1992–97 — Дит. муз. театру; від 1995 — доцент кафедри сольного співу Нац. муз. академії України. Виступав на сценах США, Мексики, Канади, Німеччини, Великої Британії, Франції, Іспанії, Португалії, Данії, Чехії, Словаччини, Синґапуру, Австралії, Нової Зеландії. Творча індивідуальність Б. найповніше виявилася в інтерпретації камер. творів. Йому притаманне глибоке проникнення в драматургію композицій, тонке відчуття й осмислення стилів музики різних епох; у виконав. манері домінують інтонац. чистота, тех. досконалість, у яких можливості наповненого, м’якого, рівного в усіх регістрах голосу завжди підпорядковані змістові муз. твору. В камер. репертуарі твори світ. та укр. класики, а також сучас. укр. композиторів: Є. Станковича, О. Киви, В. Шумейка, В. Рунчака, Ю. Ланюка, Я. Верещагіна та ін.; часто Б. є першим їхнім виконавцем. Записав 3 платівки (фірма «Мелодія»); численні фонд. записи на радіо; студія «Укртелефільм» зняла два фільми про співака: «Станси» (1987, реж. А. Савченко), «Співає Валерій Буймистер» (1991, реж. О. Бійма).
Додаткові відомості
- Основні партії
- Микола («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Онєгін, Роберт («Євгеній Онєгін», «Іоланта» П. Чайковського), Жермон («Травіата» Дж. Верді), Ґреґуар («Сокіл» Д. Бортнянського).
Рекомендована література
- Мельник О. Пісня, арія, романс // КіЖ. 1982, 24 жовт.;
- Антонюк В. З України — та й для цілого світу // Вітчизна. 1999. № 9–10.