Букіністична книга

БУКІНІСТИ́ЧНА КНИ́ГА (від франц. bouquin — старовин­на книга) — вживане раніше рукописне чи друковане ви­да­н­ня, що стало предметом по­вторного продажу; у книго­знавстві — ви­да­н­ня періоду 1851– 1960. Б. к. може бути антикварна книга (давнє ви­да­н­ня, що збереглося в невеликій кількості примірників, має значну істор. та колекц. цін­ність; вид. до 1851, напр., інкунабули та палеотипи). Від­так букіністи (продавці Б. к.) часто є також бібліофілами (див. Бібліофільство). Стосовно України до антиквар. і рідкісних книг варто від­нести насамперед старо­друки словʼян. та книжною укр. мовами, ви­дані до кін. 18 ст., прижит­тєві вид. творів укр. класиків від кін. 18 ст. до 1920–30-х рр., альманахи та періодику 19 — 1-ї третини 20 ст., давні образотворчі ви­да­н­ня (естампи, листівки, художні альбоми тощо), а також заборонені й вилучені з б-к книги ре­пресов. чи пере­слідуваних за рад. доби авторів, ви­да­н­ня укр. діаспори до кін. 1980-х рр. Торгівля Б. к. виникла в Україні з початком книго­друкува­н­ня. Описи б-к ві­домих українців від поч. 18 ст. (напр., бібліотека Л. Горки — бл. 350 книг) до серед. 19 ст. (б-ка Т. Шевченка — бл. 150 книг) свідчать, що більшість книг при­дбано у попередніх власників. Осередками букініст. торгівлі в 19 ст. були, зокрема, Київ, Одеса, містечко Стародуб Черніг. губ. На поч. 20 ст. торгівля Б. к. в Києві, Харкові, Одесі, Львові значно зросла і здійснювалася сотнями приват. букіністів. Під час 1-ї світової війни, воєн. дій 1918–20 попит на Б. к. майже зник, і власники книгозбірень були змушені продавати свої книжки за без­цінь; велика кількість приват. б-к залишилася без власників, книги нищилися або потрапляли до букіністів. Те ж саме від­бувалося з колекціями книгозбірень держ., приват. чи церк. установ, закритих рад. владою. Від поч. 30-х рр. торгівлю Б. к. в СРСР по­ставлено під жорсткий держ. контроль з метою нед­опуще­н­ня появи в ній вид., внесених до списків «заборонених», кількість букініст. книгарень обмежено, а їхні товаро­знавці проходили спец. ін­структаж в органах КДБ. Від кін. 1930-х рр. приватна торгівля Б. к. майже зупинилася, оскільки наявність у особи­стій книгозбірні «забороненої книги» (або звинуваче­н­ня в поширен­ні такої книги) могла стати під­ставою для арешту. Після 2-ї світової війни існував невеликий приват. сектор торгівлі Б. к. на речових ринках, більшість яких до серед. 1970-х рр. ліквідовано як явище, несумісне з «соціаліст. способом життя». У 1970-і рр. в Києві діяла тільки одна спеціалізов. букініст. книгарня, давня україніка в ній практично була від­сутня. Чи не єдиним виявом приват. ініціативи у торгівлі Б. к. на поч. 1980-х рр. лишалася діяльність т. зв. спекулянтів, які спеціалізувалися на пере­продажі літ-ри під­вищ. попиту — вид. рос. та зх. популяр. класики, істор.-пригодн. книжок, наук. фантастики, худож. альбомів тощо. Здійснювана від 1970-х рр. про­грама продажу літ-ри на талони, отримані за здану макулатуру, при­звела до припливу на держ. пункти при­йому макулатури знач. кількості рідкіс. книжок, частина яких нелегально потрапляла знову на ринок. Від поч. 1990-х рр. торгівля Б. к. вільна від держ. обмежень і є обʼєктом приват. ініціативи. На речових і спеціалізов. книжк. ринках пропонують велику кількість Б. к., вартість яких через необі­знаність чи матер. скруту їх власників лишалася низькою до кін. 1990-х рр. У Києві та ін. великих містах збереглися книгарні Б. к. (або від­діли в книгарнях широкого профілю), де встановилися високі ціни на вид. значної істор.-культур. та колекц. цін­ності, зокрема й на стару друковану україніку, що ді­йшла до нас у невеликій кількості прим. через багатолітні ре­пресії укр. культури. Окрема сфера на ринку Б. к. — продаж старо­друків словʼян. та книжною укр. мовами, що були власністю церков, закритих під час антиреліг. кампаній рад. часу (такі книжки зберігалися у випадкових власників, оскільки їхня поява на ринках могла спричинити політ. звинуваче­н­ня).