Букіністична книга
БУКІНІСТИ́ЧНА КНИ́ГА (від франц. bouquin — старовинна книга) — вживане раніше рукописне чи друковане видання, що стало предметом повторного продажу; у книгознавстві — видання періоду 1851– 1960. Б. к. може бути антикварна книга (давнє видання, що збереглося в невеликій кількості примірників, має значну істор. та колекц. цінність; вид. до 1851, напр., інкунабули та палеотипи). Відтак букіністи (продавці Б. к.) часто є також бібліофілами (див. Бібліофільство). Стосовно України до антиквар. і рідкісних книг варто віднести насамперед стародруки слов’ян. та книжною укр. мовами, видані до кін. 18 ст., прижиттєві вид. творів укр. класиків від кін. 18 ст. до 1920–30-х рр., альманахи та періодику 19 — 1-ї третини 20 ст., давні образотворчі видання (естампи, листівки, художні альбоми тощо), а також заборонені й вилучені з б-к книги репресов. чи переслідуваних за рад. доби авторів, видання укр. діаспори до кін. 1980-х рр. Торгівля Б. к. виникла в Україні з початком книгодрукування. Описи б-к відомих українців від поч. 18 ст. (напр., бібліотека Л. Горки — бл. 350 книг) до серед. 19 ст. (б-ка Т. Шевченка — бл. 150 книг) свідчать, що більшість книг придбано у попередніх власників. Осередками букініст. торгівлі в 19 ст. були, зокрема, Київ, Одеса, містечко Стародуб Черніг. губ. На поч. 20 ст. торгівля Б. к. в Києві, Харкові, Одесі, Львові значно зросла і здійснювалася сотнями приват. букіністів. Під час 1-ї світової війни, воєн. дій 1918–20 попит на Б. к. майже зник, і власники книгозбірень були змушені продавати свої книжки за безцінь; велика кількість приват. б-к залишилася без власників, книги нищилися або потрапляли до букіністів. Те ж саме відбувалося з колекціями книгозбірень держ., приват. чи церк. установ, закритих рад. владою. Від поч. 30-х рр. торгівлю Б. к. в СРСР поставлено під жорсткий держ. контроль з метою недопущення появи в ній вид., внесених до списків «заборонених», кількість букініст. книгарень обмежено, а їхні товарознавці проходили спец. інструктаж в органах КДБ. Від кін. 1930-х рр. приватна торгівля Б. к. майже зупинилася, оскільки наявність у особистій книгозбірні «забороненої книги» (або звинувачення в поширенні такої книги) могла стати підставою для арешту. Після 2-ї світової війни існував невеликий приват. сектор торгівлі Б. к. на речових ринках, більшість яких до серед. 1970-х рр. ліквідовано як явище, несумісне з «соціаліст. способом життя». У 1970-і рр. в Києві діяла тільки одна спеціалізов. букініст. книгарня, давня україніка в ній практично була відсутня. Чи не єдиним виявом приват. ініціативи у торгівлі Б. к. на поч. 1980-х рр. лишалася діяльність т. зв. спекулянтів, які спеціалізувалися на перепродажі літ-ри підвищ. попиту — вид. рос. та зх. популяр. класики, істор.-пригодн. книжок, наук. фантастики, худож. альбомів тощо. Здійснювана від 1970-х рр. програма продажу літ-ри на талони, отримані за здану макулатуру, призвела до припливу на держ. пункти прийому макулатури знач. кількості рідкіс. книжок, частина яких нелегально потрапляла знову на ринок. Від поч. 1990-х рр. торгівля Б. к. вільна від держ. обмежень і є об’єктом приват. ініціативи. На речових і спеціалізов. книжк. ринках пропонують велику кількість Б. к., вартість яких через необізнаність чи матер. скруту їх власників лишалася низькою до кін. 1990-х рр. У Києві та ін. великих містах збереглися книгарні Б. к. (або відділи в книгарнях широкого профілю), де встановилися високі ціни на вид. значної істор.-культур. та колекц. цінності, зокрема й на стару друковану україніку, що дійшла до нас у невеликій кількості прим. через багатолітні репресії укр. культури. Окрема сфера на ринку Б. к. — продаж стародруків слов’ян. та книжною укр. мовами, що були власністю церков, закритих під час антиреліг. кампаній рад. часу (такі книжки зберігалися у випадкових власників, оскільки їхня поява на ринках могла спричинити політ. звинувачення).
Завантажити статтю
