КОРІ́НФСЬКИЙ Апол­лон Апол­лонович (Ко­­ринф­­ский Апол­лон Апол­лонович; псевд. — Борис Колюпанов; 29. 08(10. 09). 1868, м. Симбір­­ськ, Росія — 12. 01. 1937, м. Калі­­нін, нині Твер, РФ) — російський письмен­ник, пере­кладач, етно­граф. Навч. у Симбір. гімназії (від 1879; виключ. за чита­н­ня нелегал. літ-ри та звʼязки з політ. за­­сланцями). Спів­працював від 1886 із низкою казан. часописів, 1889–91 — із моск. ж. «Рос­сия», «Рус­ское богатство». Від­тоді — у С.-Петербурзі. Друкувався у ж. «Наше время», «Всемирная ил­­люстрация». Ред. ж. «Север» (1894, 1897–99). Пом. ред. ж. «Правительствен­ный вѣстник» (1895–1904). У поезії оспівував «чисту красу». Автор поет. зб. «Песни сердца» (Москва, 1894), «Черные розы», «На ран­ней зорь­­ке» (обидві — 1896), «Тени жизни» (1897), «Гимн красоте» (1899), «Песни голи и бедноты» (1909; усі — С.-Петербург). Писав для дітей вірші та оповіда­н­ня про природу, на істор. теми. Пере­клав 8 лірич. віршів Т. Шевченка (зокрема «Думы мои…», «Проходят дни, проходят ночи», «Ой три пути широкие»; деякі пере­клади вміщено у його зб. «В лучах мечты», С.-Петербург, 1906), окремі твори англ., нім., франц., польс., вірм. поетів, зокрема Г. Гайне, С. Колриджа, А. Міцкевича, Янки Купали. Записував текс­ти календарно-обряд. та ду­­хов. поезії у Казан., Симбір., Смолен. та ін. губ. Істор.-етногр. нариси опубл. у зб. «Бы­валь­­щи­­ны. Сказания, картины и думы» (С.-Петербург, 1896; 1899; 1900), «Народная Русь. Круглый год ска­­заний, поверий, обычаев и пословиц рус­ского народа» (1901), «Волга. Сказания, картины и ду­­мы» (1903), «Трудовой год рус­ского крестьянина» (1904, вып. 1–10; усі — Москва), «В Тыся­­че­­летней борьбе за Родину. Бы­­вальщины Х–ХХ веков (940–1917)» (Петро­град, 1917). 14 лис­­топада 1928 за­арешт. з учасниками літ. гуртка, 13 травня 1929 звинувач. в антирад. агітації, ви­­сланий на 3 р. із Ленін­града (ни­­ні С.-Петербург). Ви­їхав до м. Ка­­лінін.