КОРІ́НФСЬКИЙ Апол­лон Апол­лонович (Ко­­ринф­­ский Апол­лон Апол­лонович; псевдонім — Борис Колюпанов; 29. 08(10. 09). 1868, м. Симбір­­ськ, Росія — 12. 01. 1937, м. Калі­­нін, нині Твер, РФ) — російський письмен­ник, пере­кладач, етно­граф. На­вчався у Симбірській гімназії (від 1879; виключено за чита­н­ня нелегальної літератури та звʼязки з політичними за­­сланцями). Спів­працював від 1886 із низкою казанських часописів, 1889–91 — із московським журналом «Рос­сия», «Рус­ское богатство». Від­тоді — у Санкт-Петербурзі. Друкувався у журналі «Наше время», «Всемирная ил­­люстрация». Редактор журналу «Север» (1894, 1897–99). Помічник редактора журналу «Правительствен­ный вѣстник» (1895–1904). У поезії оспівував «чисту красу». Автор поетичних збірок «Песни сердца» (Москва, 1894), «Черные розы», «На ран­ней зорь­­ке» (обидві — 1896), «Тени жизни» (1897), «Гимн красоте» (1899), «Песни голи и бедноты» (1909; усі — Санкт-Петербург). Писав для дітей вірші та оповіда­н­ня про природу, на історичні теми. Пере­клав 8 ліричних віршів Т. Шевченка (зокрема «Думы мои…», «Проходят дни, проходят ночи», «Ой три пути широкие»; деякі пере­клади вміщено у його збірці «В лучах мечты», Санкт-Петербург, 1906), окремі твори англійських, німецьких, французьких, польських, вірменських поетів, зокрема Г. Гайне, С. Колриджа, А. Міцкевича, Янки Купали. Записував текс­ти календарно-обрядових та ду­­ховних поезії у Казанській, Симбірській, Смоленській та інших губерніях. Історико-етно­графічні нариси опубліковано у збірках «Бы­валь­­щи­­ны. Сказания, картины и думы» (Санкт-Петербург, 1896; 1899; 1900), «Народная Русь. Круглый год ска­­заний, поверий, обычаев и пословиц рус­ского народа» (1901), «Волга. Сказания, картины и ду­­мы» (1903), «Трудовой год рус­ского крестьянина» (1904, випуски 1–10; усі — Москва), «В Тыся­­че­­летней борьбе за Родину. Бы­­вальщины Х–ХХ веков (940–1917)» (Петро­град, 1917). 14 лис­­топада 1928 заарештовано з учасниками літературного гуртка, 13 травня 1929 звинувачено в антирадянській агітації, ви­­сланий на 3 років із Ленін­града (ни­­ні Санкт-Петербург). Ви­їхав до м. Ка­­лінін.